1. Словник української мови в 11 томах

служивий

СЛУЖИ́ВИЙ, а, е.

1. іст. Те саме, що служи́лий 1.

2. заст. Який перебуває на військовій службі.

Ой ви, козаченьки, ви служивії, чи не бачили братика мого? (Чуб., V, 1874, 907);

// у знач. ім. служи́вий, вого, ч. Військовослужбовець, солдат.

Цар швидко написав, що дійсно стара кульбака подарована ним цьому служивому,.. печатку царську поставив (Україна.., І, 1960, 10);

Високий чорнобородий чоловік.., не злізаючи з воза, гукнув караульному, що стояв біля розмальованої в три кольори будки: — Ей, служивий, дозволь проїхати! (Бурл., Напередодні, 1956, 3);

Старий служивий простягав манірку, в якій збереглося трохи теплої, несмачної, але такої жаданої води (Кочура, Зол. грамота, 1960, 98).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. служивий — служи́вий іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. служивий — див. воїн Словник синонімів Вусика
  3. служивий — -а, -е. 1》 іст. Те саме, що служилий 1). 2》 заст. Який перебуває на військовій службі. || у знач. ім. служивий, -вого, ч. Військовослужбовець, солдат. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. служивий — Службовий Словник чужослів Павло Штепа
  5. служивий — СЛУЖИ́ВИЙ, а, е. 1. іст. Те саме, що служи́лий 1. 2. заст. Який перебуває на військовій службі. Ой ви, козаченьки, ви служивії, чи не бачили братика мого? (П. Чубинський); // у знач. ім. служи́вий, вого, ч. Військовослужбовець, солдат. Словник української мови у 20 томах
  6. служивий — СОЛДА́Т (військовик найнижчого звання сухопутних військ), РЯДОВИ́Й, БОЄ́ЦЬ, СТРІЛЕ́ЦЬ заст., СЛУЖИ́ВИЙ заст., МОСКА́ЛЬ заст., СЛУ́ЖБА розм., заст. (перев. у звертанні), РЯДОВИ́К розм. заст., ЖОВНІ́Р діал. Словник синонімів української мови
  7. служивий — Служивий, -а, -е Служилый. Ой ви, козаченьки, ви служивії, чи не бачили братіка мого? Чуб. V. 907. Словник української мови Грінченка