служитель

СЛУЖИ́ТЕЛЬ, я, ч.

1. заст. Те саме, що слуга́ 1.

На свого служителя добре кликав-покликав: Служителю мій вірний! Велю тобі значки од моїх рук забрати (Думи.., 1941, 104).

2. Службовець нижчого рангу в деяких установах.

Припустімо, що служитель вперше входить до кімнати, де собака, вперше приносить їй їжу. Їжа почала діяти, коли він підніс її до собаки (Фізіол. вищої нерв. діяльн., 1951, 101);

Служитель музею.

3. чого і з означ. Той, хто служить чому-небудь, працює на користь чогось.

Якби не всміхнувся Ігор, можливо, більш-менш мирно закінчилась би розмова між суворим і вимогливим служителем науки та його зарозумілим нащадком (Шовк., Людина.., 1962, 310);

*Образно. — Що можете сказати ви мені? Кажіть, служителю вбогості людської! — Отець Герасим не обізвався й словом (Довж., І, 1958, 91).

Служи́телі ку́льту див. культ;

Служи́тель це́ркви — особа духовного звання.

Що служителі церкви і проповідники «божої справи» — особи ні в якій мірі не святі і не божі,— ні для кого не новина (Мельн., Коли кров.., 1960, 142);

Сьогодні був його перший вихід між гулящі люди по тому, як отець Ігнатій зняв сан служителя католицької церкви (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 359).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. служитель — Слуга, служник, прислужник, (вона) слугиня, слугівниця Словник чужослів Павло Штепа
  2. служитель — СЛУГА́ (у феодальному та буржуазному суспільстві — людина для особистих послуг у домі магната, поміщика, буржуа і т. ін.), ЛАКЕ́Й, КАМЕРДИ́НЕР, ПРИСЛУ́ЖНИК, СЛУ́ЖКА заст., СЛУЖНИ́К заст., СЛУЖИ́ТЕЛЬ заст., ПОСЛУ́ГА заст., ПАХО́ЛОК заст., ПОПИ́ХАЧ заст. Словник синонімів української мови
  3. служитель — Служитель, -теля м. Слуга. Служителю мій вірний! АД. II. 11. Словник української мови Грінченка
  4. служитель — служи́тель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  5. служитель — -я, ч. 1》 заст. Те саме, що слуга 1). 2》 Службовець нижчого рангу в деяких установах. Служитель музею. 3》 чого і з означ. Той, хто служить чому-небудь, працює на користь чогось. Служителі культу. Служитель церкви — особа духовного звання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. служитель — СЛУЖИ́ТЕЛЬ, я, ч. 1. заст. Те саме, що слуга́ 1. На свого служителя добре кликав-покликав: Служителю мій вірний! Велю тобі значки од моїх рук забрати (з думи). 2. Службовець нижчого рангу в деяких установах. Словник української мови у 20 томах