1. Словник української мови в 11 томах

слухавка

СЛУ́ХАВКА, и, ж., розм. Частина телефонного апарата, признач. безпосередньо для слухання і говоріння; телефонна трубка.

Заграничний політик покинув писання, підійшов до телефону, віддзвонив і притулив слухавки до вух (Фр., IV, 1950, 45);

Академік неквапно підійшов до столу, стоячи, приклав слухавку до вуха (Загреб., День.., 1964, 68);

— Др-р-р-р! — Телефон уже ясно когось кликав.. Зірвала [Поліна] з гачка важку металеву слухавку (Хор., Місто.., 1962, 8).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. слухавка — слу́хавка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. слухавка — (телефонна) трубка; (лікарська) стетоскоп. Словник синонімів Караванського
  3. слухавка — -и, ж. 1》 розм. Частина телефонного апарата, признач. безпосередньо для слухання. 2》 зах. Телефонна трубка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. слухавка — СЛУ́ХАВКА, и, ж., розм. Частина телефонного апарата, признач. безпосередньо для слухання і говоріння; телефонна трубка. Заграничний політик покинув писання, підійшов до телефону, віддзвонив і притулив слухавки до вух (І. Словник української мови у 20 томах
  5. слухавка — ТРУБКА (частина пристрою або приладу у формі невеликої труби), РУ́РКА розм.; СТЕТОСКО́П (для вислухування серця і легень); СЛУ́ХАВКА (телефонна). Затягнута в білий халатик дівчина.. Словник синонімів української мови