слухатися

СЛУ́ХАТИСЯ, аюся, аєшся, недок.

1. Дотримуватися чиїх-небудь порад, прохань, повчань.

[Ївга:] Якби ж то усі доброго розуму слухалися, то й дурних би та нещасних на світі не було… (Мирний, V, 1955, 235);

— От завжди так,— не слухаєшся, бігаєш, куди непотрібно, поки захоруєш, а потім возися з тобою! (Л. Укр., III, 1952, 635);

Марійка в усьому слухалась бабусі, та була нею дуже задоволена (Збан., Старший брат, 1952, 83).

2. Коритися кому-, чому-небудь, виконувати чиїсь накази, розпорядження і т. ін.

Заставляли бігати за скотом, за лошатами. Не слухався — били (Мирний, IV, 1955, 169);

— Звольте, друже мій, слухатися команди,— по-дружньому посварився на нього Бутаков (Тулуб, В степу.., 1964, 258);

// перев. із запереч. не. Підкорятися кому-, чому-небудь, слухняно діяти (про керовані механізми, предмети або частини тіла).

[Кобзар:] А поможи мені, синашу, кобзу пересунути, а то старий уже став, руки не слухаються… (Гр., II, 1963, 550);

Трактор його ніяк не хотів слухатись і, виписуючи по майдану п’яні зигзаги, прямував кудись у степ навмання (Гончар, Тронка, 1963, 188);

Лопата вислизає з рук, не слухається, на долонях роз’ятрилися рани-мозолі (Хижняк, Тамара, 1959, 243);

За розміром утворюваної хвилі «ракета» набагато поступається перед річковим трамваєм. Судно добре слухається стерна (Наука.., 4, 1967, 27).

◊ Но́ги не слу́хаються див. нога́.

3. тільки 1 ос. слу́хаюсь. Те саме, що слу́хати 8.

— Іванов! розпорядися, щоб стражники кругом двір і хату оточили і нікого звідси не випускали! — наказав пан становий жандареві. — Слухаюсь! — одказав той (Мирний, IV, 1955, 370);

— Пустити! — наказав Боженко. — Слухаюсь,— таращанець вирівнявсь у сідлі, збираючись летіти з наказом (Довж., І, 1958, 168).

4. Пас. до слу́хати 1-4.