слухатися

слу́хатися

-аюся, -аєшся, недок.

1》 Дотримуватися чиїх-небудь порад, прохань, повчань.

2》 Коритися кому-, чому-небудь, виконувати чиїсь накази, розпорядження і т. ін.

|| перев. із запереч. не. Підкорятися кому-, чому-небудь, слухняно діяти (про керовані механізми, предмети або частини тіла).

3》 тільки 1 ос. слухаюсь. Те саме, що слухати 8).

4》 Пас. до слухати 1-4).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. слухатися — слу́хатися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. слухатися — КОРИТИСЯ, підпорядковуватися; (кого) СЛУХАТИ; (в суді) розглядатися. Словник синонімів Караванського
  3. слухатися — [слухатиес'а] -айус'а, -айеіс':а, -айеіц':а, -айуц':а Орфоепічний словник української мови
  4. слухатися — СЛУ́ХАТИСЯ, аюся, аєшся, недок. 1. Дотримуватися чиїх-небудь порад, прохань, повчань. [Ївга:] Якби ж то усі доброго розуму слухалися, то й дурних би та нещасних на світі не було... Словник української мови у 20 томах
  5. слухатися — но́ги не слу́хають (не слу́хаються) кого і без додатка. Хто-небудь втрачає здатність нормально рухатися або стояти через утому, виснаження, старість, переживання і т. ін. За столом тупо пропиває свою данину з куркулів Кузьма Василенко. Фразеологічний словник української мови
  6. слухатися — ПІДКОРЯ́ТИСЯ кому (бути слухняним, покірним виконавцем чиєїсь волі, чиїх-небудь наказів), КОРИ́ТИСЯ, ПОКОРЯ́ТИСЯ, СКОРЯ́ТИСЯ, ПІДДАВА́ТИСЯ, СЛУХАТИСЯ кого, СЛУ́ХАТИ кого, ГНУ́ТИСЯ перед ким, СХИЛЯ́ТИСЯ перед ким, ПОХИЛЯ́ТИСЯ перед ким, розм. Словник синонімів української мови
  7. слухатися — СЛУ́ХАТИСЯ, аюся, аєшся, недок. 1. Дотримуватися чиїх-небудь порад, прохань, повчань. [Ївга:] Якби ж то усі доброго розуму слухалися, то й дурних би та нещасних на світі не було… (Мирний, V, 1955, 235); — От завжди так,— не слухаєшся, бігаєш... Словник української мови в 11 томах
  8. слухатися — Слухатися, -хаюся, -єшся гл. Слушаться, быть послушнымъ. Не будеш слухаться, то нічого не поможеться. Рудч. Ск. II. 118. Словник української мови Грінченка