сльозинка

СЛЬОЗИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до сльози́на.

Дрібні краплі крові і поту текли по його виду, а з очей не пробивалась ні одна сльозинка (Стор., І, 1957, 345);

Подивився на чарівну молоду дівчину, а в неї на очах сльозинки бринять (Вишня, II, 1956, 380);

Не міг [Харитон Макарович] глянути на Тамару, заплющував очі, щоб бува зрадлива сльозинка не впала на Тамарину руку (Хижняк, Тамара, 1959, 8);

Витер [старий] з надтріснутої кори берези сльозинку соку, сумовито посміхнувся червоноголовому дятлу (Стельмах, І, 1962, 423);

*Образно. Подивися на рослину: Кожну квітку і травину Криє божая сльозинка — Діамантова росинка (Щог., Поезії, 1958, 274);

*У порівн. Поклик журавлів блакить осінню крає, і на квітках тремтить сльозинками роса (Гонч., Вибр., 1959, 298).

Змахну́ти сльози́нку — те саме, що Змахну́ти сльозу́ (сльо́зи) ( див. сльоза́).

Одна з француженок .. змахнула сльозинку і, вимовляючи м’які, милозвучні слова, схилилась і притиснула до своєї щоки холодний метал автомата (Жур., Вечір.., 1958, 289);

Зрони́ти сльози́нку див. зрони́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сльозинка — сльози́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. сльозинка — -и, ж. Зменш.-пестл. до сльозина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сльозинка — СЛЬОЗИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до сльози́на. Дрібні краплі крові і поту текли по його виду, а з очей не пробивалась ні одна сльозинка (О. Словник української мови у 20 томах