1. Словник української мови в 11 томах

сліпо

СЛІ́ПО. Присл. до сліпи́й.

Стаднацький подумав, сліпо поглянув на людей, закусив примхливі, з вигнутою ниточкою болю уста (Стельмах, І, 1962, 629);

Сліпо, не думаючи, я підкорився Антоші. Я робив усе, що він мені наказував (Мик., II, 1957, 57);

Втішалася вона тим, що, хоч і пізно, а все ж зрозуміла, що сліпо жила (Голов., Тополя.., 1965, 104);

Відтворюючи ефекти освітлення, подібні до «рембрандтівського», Шевченко не переносив їх сліпо з картин Рембрандта (Мист., 4, 1956, 44);

*Образно. З-під насупленої обшарпаної стріхи сліпо дивилося на схід одне вікно-шибка (Чорн., Визвол. земля, 1959, 5).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сліпо — слі́по прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. сліпо — Присл. до сліпий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сліпо — Сліпма, сліпцем, сліпицею, осліп, наосліп, навмання Словник чужослів Павло Штепа
  4. сліпо — СЛІ́ПО. 1. Присл. до сліпи́й 1. Стаднацький подумав, сліпо поглянув на людей, закусив примхливі, з вигнутою ниточкою болю уста (М. Стельмах); Хати сліпо дивилися на перехожих (В. Шевчук). 2. Присл. до сліпи́й 3, 4. Сліпо, не думаючи, я підкорився Антоші. Словник української мови у 20 томах