сліпоглухий

СЛІПОГЛУХИ́Й, а́, е́. Який не бачить і не чує;

// у знач. ім. сліпоглухі́, хи́х, мн. (одн. сліпоглухи́й, хо́го, ч.; сліпоглуха́, хо́ї, ж.). Люди, які не бачать і не чують.

Вібраційні відчуття допомагають сліпоглухим орієнтуватись у навколишній дійсності (Рад. психол. наука.., 1958, 17);

Винахідники створили чимало пристроїв і апаратів, які полегшують спілкування із сліпоглухими (Наука.., 10, 1968, 37).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сліпоглухий — -а, -е. Який не бачить і не чує. || у знач. ім. сліпоглухі, -хих, мн. (одн. сліпоглухий, -хого, ч.; сліпоглуха, -хої, ж.). Люди, які не бачать і не чують. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. сліпоглухий — сліпоглухи́й прикметник Орфографічний словник української мови
  3. сліпоглухий — див. сліпий Словник синонімів Вусика