сліпоглухий

СЛІПОГЛУХИ́Й, а́, е́. Який не бачить і не чує;

// у знач. ім. сліпоглухі́, хи́х, мн. (одн. сліпоглухи́й, хо́го, ч.; сліпоглуха́, хо́ї, ж.). Люди, які не бачать і не чують.

Вібраційні відчуття допомагають сліпоглухим орієнтуватись у навколишній дійсності (Рад. психол. наука.., 1958, 17);

Винахідники створили чимало пристроїв і апаратів, які полегшують спілкування із сліпоглухими (Наука.., 10, 1968, 37).