смаглий

СМА́ГЛИЙ, а, е.

1. Те саме, що смагля́вий.

З-за одного столика підвівся молодий мужчина зі смаглим, блідим лицем (Кобр., Вибр., 1954, 30);

Він з моря вийшов — молодий, У всій своїй красі і силі, Блиснули крапельки води На мускулястім, смаглім тілі (Шер., Дорога.., 1957, 91);

В петлиці блакитні Смаглий льотчик ромашку впліта… (Нех., Під.. зорею, 1950, 172);

*Образно. Біля отчого порога Усе цвітуть кохані сни, І пісні чар, і милий сміх, І смагла юність, мов горіх (Мал., Листи.., 1961, 14).

2. Який пересох, запікся або вкрився нальотом від спраги, гарячки і т. ін. (про губи).

Вона гладила його по голові, по щоках, дивилася затуманеними очима в маленьке худе личко з різними бровами і шелестіла смаглими губами (Ткач, Арена, 1960, 65);

— Чого, Євдокиме, зажурився? — посміхаються смаглі уста, а карі очі грають добрим блиском (Стельмах, І, 1962, 363);

Смаглі губи і в нього і в неї — жарко (Гончар, Тронка, 1963, 51).