смага

СМА́ГА́, сма́ги́, ж.

1. Сильне бажання пити; спрага.

Стомлена ватага З заробітків чимчикує.. Смага З ніг валяє небораків (Манж., Тв., 1955, 43);

Вода кругом човна ще більше дражнила його; печія й смага ще гірше пекла його в грудях, у горлі (Н.-Лев., II, 1956, 233).

2. Наліт у роті, на губах від спраги і т. ін.

— В мене вночі спадає смага на рот та на губи,— треба промочувати (Н.-Лев., III, 1956, 186);

Біля тину стоїть поранений — закурене лице, смага на губах, змучений (Головко, І, 1957, 352);

Ні спочинку, ні сну не забаг, Ні забави-розваги, Бо він бачив смагу на губах У зомлілих від спраги (Павл., Бистрина, 1959, 158);

// Пересохла плівка на губах від підвищеної температури при гарячці і т. ін.

[Явдоха:] А на губах смага, аж потріскались губи!.. (Кроп., II, 1958, 479);

По білому обличчю з запалими очима, по смазі на губах знати було, що полегшало не дуже (Головко, II, 1957, 438);

Хвороба спекла їй губи темною смагою (Тулуб, Людолови, II, 1957, 407);

// Підвищена температура тіла від хвороби; гарячка.

На устах чорно — смага попекла; одні очі горіли, як угольки тліли з глибоких ям широкого чола (Мирний, IV, 1955, 76).

3. Золотисто-коричневий або темно-коричневий колір шкіри людини, якого вона набуває під дією сонячного проміння та вітру; засмага.

Лице взялось смагою,— темне, як головешка, а на тій головешці білий чуб, як льон (Вас., Вибр., 1950, 191);

У нього й досі на обличчі Смага сільських, гарячих літ (Мас., Поезії, 1950, 153);

Тепле проміння пестило їхні тіла, і золотавий, неповторний відтінок смаги лягав на шкіру, ніби відсвіт сонця (Собко, Стадіон, 1954, 351);

*Образно. З її зеленого листя пробиваються разочки ягід, на які вже сонце кинуло свою першу смагу (Стельмах, І, 1962, 485).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смага — ЗАСМА́ГА (золотисто-коричневий або темний колір шкіри від тривалого перебування на сонці й вітрі), ЗАГА́Р, СМА́ГА́, ПРИ́ГАР діал., ПРИГА́РА діал. — А ви хоч і схудли, але вигляд наче бадьоріший. Та й засмага у вас чудова. Справжній циган (З. Словник синонімів української мови
  2. смага — Спрага; (на губах) д. осуга; (в тілі) ГАРЯЧКА, жар; (від сонця) засмага. Словник синонімів Караванського
  3. смага — СМА́ГА́, сма́ги́, ж. 1. Сильне бажання пити; спрага. Вода кругом човна ще більше дражнила його; печія й смага ще гірше пекла його в грудях, у горлі (І. Нечуй-Левицький). 2. Наліт у роті, на губах від спраги і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  4. смага — (-и) ж.; мол. Самогон. І хильнемо шмальної смаги — / Смаги з кореня Рубероїд (Ю. Позаяк, Шедеври). ПСУМС, 64. Словник жарґонної лексики української мови
  5. смага — Смага, -ги ж. Сухость губъ, воспалительный налетъ на губахъ отъ жажды и труда. У горлі пересохло, смага губи попалила. Мир. Пов. II. 113. Дай води прогнати смагу. Козел., Лубен. у. Кровава смага на губах. Борз. у. ум. смажка. Яблучок, сливок — смажку прогнати по дорозі. Г. Барв. 488. Словник української мови Грінченка
  6. смага — Смага́: — наліт на губах у час спраги [52] Словник з творів Івана Франка
  7. смага — смаги, ж. 1》 Сильне бажання пити; спрага. 2》 Наліт у роті, на губах від спраги і т. ін. || Пересохла плівка на губах від підвищеної температури при гарячці і т. ін. || Підвищена температура тіла від хвороби; гарячка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. Смага — Сма́га прізвище Орфографічний словник української мови
  9. смага — И, ж. Самогонка. І хильнемо шмальної смаги, і заспіва нам фіалкорова (ААУП). Коридор на першому поверсі був просто-таки довжелезним, і освітлений був саме так, як, на думку Банзая... Словник сучасного українського сленгу