1. Словник української мови в 11 томах

смерком

СМЕРКО́М, присл. Після заходу сонця; коли смеркає.

— Тепер вдень вихоплюватись з замка небезпечно. Треба переждати до вечора. Виїдемо смерком (Н.-Лев., VII, 1966, 205);

[Максим:] Як то — оце вже хочете йти? [Пріся:] Може, скажете, рано?.. Я ж давно вже у вас. Смерком на часину прибігла та й до півночі досиділа (Вас., III, 1960, 160);

За роботою ніколи дітей і не бачила по видному: ще й не світ — з дому, а верталась увечері смерком (Головко, II, 1957, 240).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смерком — смерко́м прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. смерком — див. затемна; увечері Словник синонімів Вусика
  3. смерком — присл. Після заходу сонця; коли смеркає. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. смерком — СМЕРКО́М, присл. Після заходу сонця; коли смеркає. – Тепер вдень вихоплюватись з замка небезпечно. Треба переждати до вечора. Виїдемо смерком (І. Нечуй-Левицький); [Максим:] Як то – оце вже хочете йти? [Пріся:] Може, скажете, рано? .. Я ж давно вже у вас. Словник української мови у 20 томах
  5. смерком — Смерком, смеркома нар. Въ сумерки. Увечері, смерком уже, вертаються з панщини люде. МВ. (О. 1862. III. 43). Прийшов так уже смеркома, як сонце зайшло. Екатер. у. Словник української мови Грінченка