смикнути

СМИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.

1. перех. і неперех. Однокр. до сми́кати 1-3, 5, 6.

Нап’явсь [Еней], за гілочку смикнув, Аж дерево те затріщало (Котл., І, 1952, 124);

Марія смикнула Василину за рукав так, що у неї рукав затріщав (Н.-Лев., II, 1956, 116);

Васько смикнув віжки, і кінські копита затупотіли по мосту (Шиян, Баланда, 1957, 55);

Кузьма смикнув головою, потім аж навшпиньки підвівся й уп’явся у вершника очима (Панч, Гарні хлопці, 1959, 164);

Сіла вона на гребені, незчулася сама, як узяла веретено; смикнула з кужеля пасмо, вивела нитку… (Мирний, І, 1949, 242);

Хто йде,— горох скубне: гребець скубне у жменю; Іде косар і жнець — нагарбають в кишеню; Прискочить дітвора,— і в пелену смикне… (Г.-Арт., Байки.., 1958, 60);

[Дремлюга:] Може, спати підеш? Ти багато столичної смикнув… [Терещенко:] Горілка тепер мене не бере (Корн., II, 1955, 342);

// безос.

Гудок паровоза. Смикнуло вагон,— труснуло сонного Петра (Головко, І, 1957, 438);

— За голову сільради торік вийшла [дочка куркуля], за Матюху… — За Корнія? Що був воєнкомом при волості? — Давида аж смикнуло (Головко, II, 1957, 12).

◊ Смикну́ти за язи́к (за язика́) див. язи́к;

Смикну́ти лю́льки (цига́рки і т. ін.) — закурити люльку, цигарку і т. ін.

— А чи не смикнули б, пане Павле, люльки? — спитає наймит.— Смикнув би,— пробелькоче Павлусь,— так люльки не знайду (Стор., І, 1957, 59);

Смикну́ти ці́вкою див. ці́вка.

2. неперех. Різким рухом зрушити (з місця).

Мар’ян натяг віжки. Коні смикнули з місця (Чорн., Визвол. земля, 1959, 172).

3. неперех., розм. Швидко піти, зникнути.

Над ними стояла дівчина в рожевій суконці й радісно махала кудись рукою.. Вони нишком підвелись і смикнули безшелесно в траву (Козл., Мандрівники, 1946, 15).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смикнути — смикну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. смикнути — -ну, -неш, док. 1》 перех. і неперех. Однокр. до смикати 1-3), 5), 6). || безос. 2》 неперех. Різким рухом зрушити (з місця). 3》 неперех., розм. Швидко піти, зникнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. смикнути — СМИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. кого, що і без прям. дод. Однокр. до сми́кати 1–3, 5, 7, 8. Нап'явсь [Еней], за гілочку смикнув, Аж дерево те затріщало (І. Котляревський); Марія смикнула Василину за рукав так, що у неї рукав затріщав (І. Словник української мови у 20 томах
  4. смикнути — (-ну, -неш) док.; мол., крим. Випити спиртного. <...> похмілля душило, на поличці намацав флакон коньяку, смикнув, покурив у кватирку<...> (С. Пашковський, Безодня); — Зайдемо до їдальні, по сто п'ядесят смикнемо, я пригощаю (В. Дрозд, Життя як життя). Словник жарґонної лексики української мови
  5. смикнути — сірка́ смикну́ти, фам. Випити горілки. Одні примостилися під вокзалом чай пити; другі розтеклись по халабудках пивком прохолодитися; треті потягли у вокзал сірка смикнути (Панас Мирний). сми́кало / смикну́ло за язи́к (за язика́), безос. 1. кого. Фразеологічний словник української мови
  6. смикнути — ВИПИВА́ТИ (пити яку-небудь рідину без залишку або певну кількість її), ВИХИЛЯ́ТИ розм., ВИСУ́ШУВАТИ розм., ОСУША́ТИ, ОСУ́ШУВАТИ розм., ВИЦІ́ДЖУВАТИ розм., ПРОПУСКА́ТИ розм., ПЕРЕПУСКА́ТИ розм., НАПИВА́ТИ розм.; ПЕРЕХИЛЯ́ТИ розм., РОЗПИВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови