смужка

СМУ́ЖКА, и, ж. Зменш.-пестл. до сму́га 1, 2, 4.

Сонце лягає на далекі плавні, на зубчасту синювату смужку лісу (Ткач, Арена, 1960, 68);

Між виритим каналом і річкою лишилась тільки невеличка смужка землі (Донч., Пісня.., 1947, 60);

Закурив [Гошка], ..виштовхнув крізь широкі ніздрі дві смужки диму, .. сів на колодязний зруб (Тют., Вир, 1964, 426);

В нього план новобудови, Там є смужка синя — То в Криму вода Дніпрова По каналу плине (Бойко, З Дон. краю, 1952, 72);

Пояс був зроблений із смужок цупкої матерії (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 164);

*Образно. По обличчю дівчининому пробігала інколи смужка не то досади, не то таємного задоволення від парубкового залицяння (Коцюб., І, 1955, 234).

У (в) сму́жку — у вигляді паралельних ліній (про малюнок, візерунок і т. ін.).

Петро Семенович був одягнений у літній просторий в смужку костюм (Збан., Таємниця.., 1971, 405);

За порогом.. стояв джентльмен у гарно випрасуваних чорних брюках у сіру смужку (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 549).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смужка — сму́жка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. смужка — [смужка] -жкие, д. і м. -уз'ц'і, мн. -жки, -жок дв'і смужкие Орфоепічний словник української мови
  3. смужка — -и, ж. Зменш.-пестл. до смуга 1), 2), 4). У смужку — у вигляді паралельних ліній (про малюнок, візерунок і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. смужка — СМУ́ЖКА, и, ж. Зменш.-пестл. до сму́га 1, 2, 4. Сонце лягає на далекі плавні, на зубчасту синювату смужку лісу (Д. Ткач); Між виритим каналом і річкою лишилась тільки невеличка смужка землі (О. Донченко); Закурив [Гошка], .. Словник української мови у 20 томах
  5. смужка — СМУ́ГА (видовжена, обмежена частина якоїсь поверхні, простору, яка виділяється своїм виглядом, кольором і т. ін., довга риска, лінія), ПА́СМУГА, ПЕРЕ́СМУГА рідше, ПА́СМО, СМУ́ЖКА, СТЯ́ЖКА, СТЬО́ЖКА, ПОПРУ́ГА, ПО́ЯС, ПОЯСО́К, СТЯГА́ розм., ПАС розм. Словник синонімів української мови
  6. смужка — Сму́жка, -жки, -жці; сму́жки, -жок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. смужка — Смужка, -ки ж. ум. отъ смуга. Словник української мови Грінченка