смутно
СМУ́ТНО. Присл. до смутни́й.
Дівчина собі стоїть, Неначе вкопана, під гаєм, І смутно, сумно позирає На той широкий божий став (Шевч., II, 1963, 354);
Дарка всміхнулась уперше за всю розмову і то смутно (Л. Укр., III, 1952, 652);
Вона.. сіла на канапі й смутно похилила голову (Н.-Лев., III, 1956, 34);
Так смутно горять ліхтарі у вечірньому білому місті (Сос., І, 1957, 149);
// у знач. присудк. сл.
Смутно мені та сумно мені, мов я в чорну хмару ввійшла (Вовчок, І, 1955, 61);
Смутно, тривожно було на душі, і мимоволі огортав страх (Кочура, Зол. грамота, 1960, 105);
// у сполуч. із спол. щ о. Про почуття жалю, що виникає внаслідок чого-небудь; прикро.
Було смутно, що не мав я радощі [радощів] побачити свій перший твір, коли він був надрукований (Вас., IV, 1960, 40);
[Мавка:] Ні, любий, я тобі не дорікаю, а тільки — смутно, що не можеш ти своїм життям до себе дорівнятись (Л. Укр., III, 1952, 230);
Смутно, що з такого раю Зробили ми долину мук безкраю, Де тільки й можна плакати-ридати (Сам., І, 1958, 122).
Значення в інших словниках
- смутно — сму́тно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- смутно — Сумно і всі мож. пох. від СМУТНИЙ; (з нст. сл. що) прикро. Словник синонімів Караванського
- смутно — див. тривожно Словник синонімів Вусика
- смутно — Присл. до смутний. || у знач. присудк. сл. || у сполуч. зі спол. що. Про почуття жалю, що виникає внаслідок чого-небудь; прикро. Великий тлумачний словник сучасної мови
- смутно — 1. невиразно, неясно, туманно, мла, імла, див. пелена 2. це сумно Словник чужослів Павло Штепа
- смутно — СМУ́ТНО. 1. Присл. до смутни́й. Дівчина собі стоїть, Неначе вкопана, під гаєм, І смутно, сумно позирає На той широкий божий став (Т. Шевченко); Дарка всміхнулась уперше за всю розмову і то смутно (Леся Українка); Вона .. Словник української мови у 20 томах