смішки

СМІ́ШКИ, ів, мн., розм. Те саме, що сміх 1, 2.

Вже ж мені минулися Дівоцькії смішки (Чуб., V, 1874, 211);

Все сниться: сестронька маленька Перед огнем, та я, та ненька У пізній час; Пісні та смішки до півночі (Граб., І, 1959, 427);

В очах [у Каті] ніякої серйозності. Завжди смішки (Багмут, Опов., 1959, 103);

— Да скажи ж, Мотре-серденько, як се ти все те знаєш?.. — Посилала я сороку-білобоку, а вона мені принесла дві вісті під правим крильцем: одну про Данила, а другу про Кирила. Та так смішками та жартами й одмовилась, а правди не сказала (Вовчок, І, 1955, 61);

— Мене піднімуть двірські на сміх. А мені ліпше смерть у битві, ніж смішки двірських (Н.-Лев., VII, 1966, 51);

Ці смішки мало турбували Ївгу, вона майже не звертала на них уваги (Донч., IV, 1957, 200);

Він питає, де Петро, А Оксані смішки (С. Ол., Вибр., 1959, 78).

◊ Напа́ли (узяли́) смі́шки кого — комусь захотілося сміятися.

Очі їй стулились вужче, Леночка аж тупотить. Татка тут напали смішки: — Ну й чудна ж ти! (Тич., II, 1957, 326);

— Пищимуха на всю хату зареготався. Узяли і мене смішки (Мирний, IV, 1955, 379);

Нароби́ти смі́шків з кого — осміяти, висміяти кого-небудь.

Зять довідався, що протопопша наробила смішків з його тещі (Н.-Лев., III, 1956, 205);

На смі́шки кому — те саме, що На сміх ( див. сміх).

Колись приповідали собі на смішки: «Казав Іван, що видів Штефан, як пан їв булку з молоком та й дуже вона була смачна» (Козл., Сонце.., 1957, 10);

Не до смі́шків кому — те саме, що Не до смі́ху (смі́хів) ( див. сміх).

Може будуть сміятись? Навряд. Не до смішків їм (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 38);

Смі́шки стро́їти див. стро́їти¹;

У (в) смі́шки— заради жарту, щоб посміятися.

[Кукса:] Ви навмисне чи у смішки? [Дранко:] Пошуткував з вами трішки (Кроп., І, 1958, 206);

— Отих перснів понадавали йому дівчата й панни в смішки з цілої нашої парафії (Н.-Лев., IV, 1956, 282);

Усе́ (все) смі́шки кому — хто-небудь тільки сміється, веселиться.

— Вам усе смішки та жарти, а нам нема часу жартувати (Н.-Лев., III, 1956, 322);

[Ярина (знов сміється):] А що ж? Тут і заночуєш? Вже присвоївся? [Гаптін:] Тобі все смішки… (Л. Укр., III, 1952, 718).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смішки — НАСМІ́ШКА (глузливий жарт, висміювання кого-, чого-небудь), ГЛУЗУВА́ННЯ, КЕПКУВА́ННЯ, ПО́СМІХ, НА́СМІХ рідше, ГЛУЗ перев. мн., розм., КПИ́НИ мн., розм., СМІ́ХИ мн., розм., СМІ́ШКИ мн., розм. Словник синонімів української мови
  2. смішки — -ів, мн., розм. Те саме, що сміх 1), 2). Напали смішки кого — комусь закортіло сміятися. Усе (все) смішки кому — хто-небудь тільки сміється, веселиться. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. смішки — Смі́шки, -шок, -шкам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. смішки — див. жарт; насмішка; сміх Словник синонімів Вусика
  5. смішки — Смішки, -шок ж. мн. Шутка, смѣхъ. Та вже ж мені не ходити в ліски по орішки: да вже ж мені минулися дівоцькії смішки. Чуб. V. 211. Вам смішки з чужої лемішки: наколоти свеї та й смійся з неї. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка
  6. смішки — СМІ́ШКИ, ів, мн., розм. Те саме, що сміх 1, 2. Вже ж мені минулися Дівоцькії смішки (П. Чубинський); Все сниться: сестронька маленька Перед огнем, та я, та ненька У пізній час; Пісні та смішки до півночі (П. Словник української мови у 20 томах
  7. смішки — смі́шки множинний іменник розм. Орфографічний словник української мови