смішити
СМІШИ́ТИ, шу́, ши́ш, недок., перех. Викликати сміх.
Бородавкін смішив усіх, розказував українські анекдоти, котрі так і сипались з його язика, неначе насіння з торби (Н.-Лев., VI, 1966, 85);
Якось прийшов до них дядько Кирило, почав смішити Дениса і малу Денисову сестричку (Коп., Хата хлопчика.., 1957, 4);
Він смішив дівчат тим, що дотепно перекривляв старших, серед них і досить поважних людей села (Вол., Місячне срібло, 1961, 175);
// Своєю недоладністю, безглуздістю і т. ін. викликати сміх у кого-небудь.
Чому так багато антен? Її запитання смішить Віталія. — Антена, мамо, одна, а то прийомні рамки! (Гончар, Тронка, 1963, 92);
Лікували справно і наполегливо і, що особливо дивувало і навіть смішило Дороша, заставляли його співати, переконуючи при цьому, що він так швидше вилікується (Тют., Вир, 1964, 200).
◊ Сміши́ти люде́й (горобці́в і т. ін.) — бути об’єктом насмішки для кого-небудь.
[Вареник:] Демку, побратиме, перестань смішить людей, не соромся. Ну що ти все дурака валяєш? (Кроп., II, 1958, 232);
А час би людям перестать Солом’яного Діда пхать І тільки горобців смішити; Тепер не пугалом добру навчать (Гл., Вибр., 1951, 141).
Значення в інших словниках
- смішити — сміши́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- смішити — Сміхотворити, викликати сміх; п! ЖАРТУВАТИ. Словник синонімів Караванського
- смішити — -шу, -шиш, недок., перех. Викликати сміх. || Своєю недоладністю, безглуздістю і т. ін. викликати сміх у кого-небудь. Смішити людей (горобців і т. ін.) — бути об'єктом насмішки для кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- смішити — СМІШИ́ТИ, шу́, ши́ш, недок., кого. Викликати сміх. Бородавкін смішив усіх, розказував українські анекдоти, котрі так і сипались з його язика, неначе насіння з торби (І. Словник української мови у 20 томах
- смішити — сміши́ти люде́й (горобці́в). Бути об’єктом глузування, насмішки для кого-небудь. Старий Кирпа підсів до Петра і при людях надоумлював: — Гляди, зятьок, роздивляйся добре на нашу доньку, щоб потім жити та й людей не смішити (В. Сологуб). Фразеологічний словник української мови
- смішити — Сміши́ти, -шу́, -ши́ш, -ша́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- смішити — Сміши́ти, -шу́, -ши́ш гл. Смѣшить. Не ходи удень, не сміши людей. Чуб. V. 18. Словник української мови Грінченка