1. Великий тлумачний словник сучасної мови

смішити

сміши́ти

-шу, -шиш, недок., перех.

Викликати сміх.

|| Своєю недоладністю, безглуздістю і т. ін. викликати сміх у кого-небудь.

Смішити людей (горобців і т. ін.) — бути об'єктом насмішки для кого-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смішити — сміши́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. смішити — Сміхотворити, викликати сміх; п! ЖАРТУВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. смішити — СМІШИ́ТИ, шу́, ши́ш, недок., кого. Викликати сміх. Бородавкін смішив усіх, розказував українські анекдоти, котрі так і сипались з його язика, неначе насіння з торби (І. Словник української мови у 20 томах
  4. смішити — сміши́ти люде́й (горобці́в). Бути об’єктом глузування, насмішки для кого-небудь. Старий Кирпа підсів до Петра і при людях надоумлював: — Гляди, зятьок, роздивляйся добре на нашу доньку, щоб потім жити та й людей не смішити (В. Сологуб). Фразеологічний словник української мови
  5. смішити — Сміши́ти, -шу́, -ши́ш, -ша́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. смішити — СМІШИ́ТИ, шу́, ши́ш, недок., перех. Викликати сміх. Бородавкін смішив усіх, розказував українські анекдоти, котрі так і сипались з його язика, неначе насіння з торби (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  7. смішити — Сміши́ти, -шу́, -ши́ш гл. Смѣшить. Не ходи удень, не сміши людей. Чуб. V. 18. Словник української мови Грінченка