1. Словник української мови в 11 томах

снідати

СНІ́ДАТИ, аю, аєш, недок., неперех. і розм. перех. Їсти вранці, з’їдати сніданок.

— Ну, снідайте ж, поки овець позгонять. А я тим часом умиюся та зберуся, та й рушимо! (Мирний, І, 1949, 149);

Ранок. Віктор з Людмилою снідають (Головко, І, 1957, 459);

// чим. Їсти що-небудь уранці на сніданок.

В холодку, під крислатими горіхами.., снідають [робітники], чим хто має (Коцюб., І, 1955, 210);

Вітчим з синами сиділи за столом і снідали сухим хлібом з часником (Л. Укр., III, 1952, 562).

Вари́ти (звари́ти, навари́ти і т. ін.) сні́дати — готувати страви на сніданок.

— Буди Гаврила і Тимка. Бики у дворі ждуть. — Куди ж це? — заклопоталася стара. — Я ще й снідати не зварила (Тют., Вир, 1964, 89);

От мати наварила йому снідати. Принесла до берега та й кличе: — Івасику-Телесику, приплинь-бо сюди (Тич., І, 1957, 151);

Дава́ти (да́ти, подава́ти, пода́ти і т. ін.) сні́дати — подавати страви на сніданок.

Нічого пану хорунженку робити! Звелів снідати подати (Кв.-Осн., II, 1956, 207);

Коли Олена подала снідати і запитала його, як спалося, Дорош, посміхаючись, сказав, що спалося добре (Тют., Вир, 1964, 108).

◊ [Ні́би (як, на́че і т. ін.)] не сні́дав хто — мало сили в кого-небудь; хтось млявий, довго, повільно робить щось.

— Отут кладімо [колесо]! — виводячи хлопця з заціпенілості, вказує Тоня місце на межівнику [межнику].. — Та жвавіш повертайсь! Не снідав, чи що? (Гончар, Тронка, 1963, 34).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. снідати — сні́дати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. снідати — див. ЇСТИ. Словник синонімів Караванського
  3. снідати — див. їсти Словник синонімів Вусика
  4. снідати — [с(')н’ідатие] -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
  5. снідати — -аю, -аєш, недок., неперех. і розм. перех. Їсти вранці, з'їдати сніданок. || чим. Їсти що-небудь уранці на сніданок. Давати снідати — подавати страви на сніданок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. снідати — СНІ́ДАТИ, аю, аєш, недок., чим. Їсти з'їдати сніданок. – Ну, снідайте ж, поки овець позгонять. А я тим часом умиюся та зберуся, та й рушимо! (Панас Мирний); Ранок. Віктор з Людмилою снідають (А. Головко); В холодку, під крислатими горіхами.. Словник української мови у 20 томах
  7. снідати — як (мов, ні́би і т. ін.) не сні́дав. Позбавлений жвавості, бадьорості. Чого це він сьогодні такий млявий, ніби не снідав? (З газети). Фразеологічний словник української мови
  8. снідати — Сні́дати, -даю, -даєш, -дає Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. снідати — Снідати, -даю, -єш гл. Завтракать. Ой чи прийде, чи не прийде на вечерю тую, а я мойму миленькому снідати зготую. н. п. Словник української мови Грінченка