совісно
СО́ВІСНО, присл.
1. Присл. до со́вісний.
Дід совісно рвав [записки] на дрібненькі клаптики. — Нехай не посилають чорт-і-знає яких записок. Бо зведуть дівчину (Кач., II, 1958, 40);
Пильний і совісний урядник віддавна, він ніколи не працював так пильно й совісно, як тепер (Фр., VI, 1951, 329);
Став працювати совісно, куркулі мою садибу підпалили (Ю. Янов., V, 1959, 159).
2. у знач. присудк. сл. Соромно, ніяково комусь.
Совісно мені перед вами, що коректа оповідання мого «Сон» так затрималася (Коцюб., III, 1956, 398);
Ядзі совісно було відмовляти [селянам], взяла в аптеці по рецепту батька кілька доз хініну й роздавала потребуючим (Кобр., Вибр., 1954, 105);
— Василю Івановичу! Як вам не совісно! Не знала, що ви такий зловредний (Головко, II, 1957, 470).
Значення в інших словниках
- совісно — со́вісно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- совісно — присл. 1》 Присл. до совісний. 2》 у знач. присудк. сл. Соромно, ніяково комусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- совісно — 1. соромно, соромливо, сором'язно, сором'яжно 2. сумлінно, чесно, справедливо, правдиво, праведно, щиро, (працювати) сумлінно, ретельно, дбайливо, пильно, загарливо, запопадне, запопадливо, див. старанно, роботящий, ревно, добросовісно, акуратно Словник чужослів Павло Штепа
- совісно — СО́ВІСНО, присл. 1. Присл. до со́вісний. Дід совісно рвав [записки] на дрібненькі клаптики. – Нехай не посилають чорт-і-знає яких записок. Бо зведуть дівчину (Я. Качура); // Старанно, чесно. Совісно працювати. 2. у знач. пред. Соромно, ніяково комусь. Словник української мови у 20 томах
- совісно — СО́РОМНО присудк. сл. (про відчуття сорому), СО́РОМ, СТИ́ДНО, СТИД, СО́ВІСНО, ПО́СОРОМНО, СОРОМО́ТА розм., СТРА́МНО розм., УСТИ́ДНО (ВСТИ́ДНО) діал. Дмитрові стало соромно за свою гарячковість (М. Стельмах); — Як тобі не сором чужі гроші красти? (М. Словник синонімів української мови
- совісно — Со́вісно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)