совітати

СОВІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., діал.

1. перех. і неперех. Радити.

Мене люде совітають піти до старшини та пожаліться (Сл. Гр.).

2. неперех. Радитися.

— Я до тебе, Любочко, не любить прийшов; Я до тебе, Любочко, совітать прийшов (Чуб., V, 1874, 321).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. совітати — совіта́ти дієслово недоконаного виду радити; радитися діал. Орфографічний словник української мови
  2. совітати — моск. радити радити, дораджувати, дорадити, подораджувати, нараджувати, нарадити, понараджувати, відраджувати, відрадити, повідраджувати, пораджувати, порадити, раяти, дораювати, дораяти, подораювати, нараювати, нараяти, понараювати, відраювати, відраяти, див. рекомендувати Словник чужослів Павло Штепа
  3. совітати — див. радити Словник синонімів Вусика
  4. совітати — СОВІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., діал. 1. кого і без прям. дод. Радити. Мене люде совітають піти до старшини та пожаліться (Сл. Б. Грінченка). 2. Радитися. – Я до тебе, Любочко, не любить прийшов; Я до тебе, Любочко, совітать прийшов (П. Чубинський). Словник української мови у 20 томах
  5. совітати — Совіта́ти, -та́ю, -єш гл. — кого́. Совѣтывать кому. Мене люде совітають піти до старшини та пожаліться. Волч. у. Словник української мови Грінченка