совіт

СОВІ́Т, у, ч.

1. розм. Те саме, що пора́да 1.

Опанас же всім казав,.. що то його гроші, що він на процент давав людям, та, по совіту жінки, не дуже й розкидався і приставляв з себе такого бідного, що ні за що й другу коняку купити (Григ., Вибр., 1959, 160).

Ні приві́ту, ні сові́ту див. приві́т.

2. заст. Взаємна дружба, мирні стосунки; згода.

◊ Любо́в та сові́т — побажання щасливого, дружного, мирного життя тим, хто одружується.

— Заспокойся, Прокошо, не гарячись, — сокорить біля нього Одарка. — Тимко парубок, мо, й гарячий, але роботящий. Любов та совіт, житимуть не гірше других (Тют., Вир, 1964, 97).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. совіт — сові́т 1 іменник чоловічого роду порада розм. сові́т 2 іменник чоловічого роду взаємна дружба арх. Орфографічний словник української мови
  2. совіт — СОВІ́Т, у, ч. 1. розм. Те саме, що пора́да 1. Опанас же всім казав, .. що то його гроші, що він на процент давав людям, та, по совіту жінки, не дуже й розкидався і приставляв з себе такого бідного, що ні за що й другу коняку купити (Грицько Григоренко). Словник української мови у 20 томах
  3. совіт — моск. рада, порада хохл. (савет) рада, порада рада, порада, нарада Словник чужослів Павло Штепа