сокира

СОКИ́РА, и, ж. Знаряддя для рубання і тесання, що являє собою насаджену на дерев’яний держак залізну лопать з гострим лезом з одного боку та обухом — з другого.

По обіді Гнат узяв сокиру та подавсь на подвір’я лагодити пліт (Коцюб., І, 1955, 33);

Матвій нарубав вербових кілків і сокирою вбиває їх у берег (Стельмах, І, 1962, 452);

; Як ішов [Давид] у хату, взяв вила-трійчатки й поставив у кочергах. А під лавою сокира — хай тільки поткнуться [нападники]! (Головко, II, 1957, 135);

*У порівн. — Мовчи! — писнула пані, наскакуючи.. Та зо всього маху, як сокирою, стару по обличчю! (Вовчок, І, 1955, 136);

— Совинський на дочці Польського оженився … взяв плащувату циганку, з таким носом, як сокира… (Мирний, І, 1949, 249);

Застряв [Янек] у юрбі, як сокира в деревині, і не міг ані рушити далі, ані повернутися до пана (Тулуб, Людолови, І, 1957, 5);

// Такий предмет як старовинне знаряддя страти і як один із давніх видів зброї.

Прийшов і кат з сокирою, найнятий татарин, котрого Вишневецький держав при своєму дворі (Н.-Лев., VII, 1966, 136);

Для озброєння війська в царських майстернях виготовлялись пластинчаті панцирі, бронзові гостроверхі шоломи, луки й бойові сокири (Іст. СРСР, І, 1957, 13).

◊ Виго́стрювати (ви́гострити) соки́ру — те саме, що Наго́стрювати (нагостри́ти) соки́ру ( див. наго́стрювати).

А щоб збудить Хиренну волю, треба миром, Громадою обух сталить; Та добре вигострить сокиру — Та й заходиться вже будить (Шевч., II, 1953, 288);

Гостри́ти соки́ру див. гостри́ти;

Знахо́дити (знайти́) соки́ру під (за) ла́вою (ла́вкою), ірон. — знаходити річ, яку ніхто не губив, і там, де вона звичайно лежить.

— Знайшли? — скептично глянув на дітей бакенщик. — Сокиру під лавкою! (Мокр., Острів.., 1961, 43);

Кла́сти під соки́ру — вирубувати.

Лежить він [ліс] на межі трьох сіл, і жодне з них не милує його: кладе під сокиру (Стельмах, II, 1962, 268);

Ла́ден (ла́дна) хоч би й го́лову під соки́ру покла́сти — уживається як присягання, запевнення в правдивості чого-небудь.

— Що він прямує до однієї матеріальності, я за це ладен хоч би й голову під сокиру покласти. Я вчився з ним в гімназії й знаю його добре (Н.-Лев., V, 1966, 277);

Наго́стрювати (нагостри́ти) соки́ру див. наго́стрювати;

Підніма́ти (підійма́ти, підня́ти, підійня́ти) соки́ру див. підніма́ти;

Підно́сити (піднести́) соки́ру див. підно́сити;

Хоч соки́ру ві́шай — про важке, задушливе повітря у приміщенні.

— Прибирайте з столу свої люльки та недокурки. І вікно відчиніть. Диму ж, хоч сокиру вішай (Кучер, Голод, 1961, 458);

— Мотринин Роман приходив.. Надимів за годину, хоч сокиру вішай (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 295).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Сокира — Соки́ра іменник жіночого роду, істота населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. сокира — -и, ж. Знаряддя для рубання і тесання, що являє собою насаджену на дерев'яний держак залізну лопать з гострим лезом з одного боку та обухом – з іншого. || Такий предмет як старовинне знаряддя страти і як один із давніх видів зброї. Вигострювати сокиру. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сокира — СОКИ́РА, и, ж. 1. Знаряддя для рубання і тесання, у вигляді насадженої на дерев'яний держак залізної лопати, що має гостре лезо з одного боку та обух – з другого. По обіді Гнат узяв сокиру та подавсь на подвір'я лагодити пліт (М. Словник української мови у 20 томах
  4. сокира — Від сокири не збогатієш, а згорбатієш. Тяжкою працею не доробишся. Писаного сокирою не вирубаєш. Написаного на папері змінити не можна. Візьми жінко сокиру зза лави, бо сусід може покалічитися. Про сусіда злодія, щоб сокири не украв. Відпас сокиру. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. сокира — гостри́ти (рідше точи́ти, наго́стрювати і т. ін.) ніж (меч, соки́ру тощо) на кого—що і без додатка, несхв. Виношувати якісь недобрі наміри щодо когось, чогось; замишляти щось. А той нишком у куточку Гострить ніж на брата (Т. Фразеологічний словник української мови
  6. сокира — СОКИ́РА (знаряддя для рубання і тесання); ТУПИ́ЦЯ, ТУПЕ́ЦЬ, ТУПА́К (тупа сокира); ТЕСА́К (для тесання); КОЛУ́Н (важка, з тупим клиноподібним лезом сокира для розколювання колод і дров); ТОПІ́Р (іст. — сокира з довгим держаком як зброя); ТОПІРЕ́ЦЬ діал. Словник синонімів української мови
  7. сокира — Соки́ра, -ри, -рі; -ки́ри, -ки́р Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. сокира — Сокира, -ри ж. 1) Топоръ, сѣкира. Часть ея: жало — лезвіе, борідка — задняя часть лезвія, носок — его передняя часть, щоки — бока, голова — часть возлѣ обуха, ухо — дыра, въ которой укрѣплено топорище, ручка, держално — топорище. Сим. 24. Словник української мови Грінченка