1. Словник синонімів української мови

сокира

СОКИ́РА (знаряддя для рубання і тесання); ТУПИ́ЦЯ, ТУПЕ́ЦЬ, ТУПА́К (тупа сокира); ТЕСА́К (для тесання); КОЛУ́Н (важка, з тупим клиноподібним лезом сокира для розколювання колод і дров); ТОПІ́Р (іст. — сокира з довгим держаком як зброя); ТОПІРЕ́ЦЬ діал., ТОПІ́РЧИК діал., БА́РТКА діал. (сокирка на довгому держаку, перев. прикрашена інкрустацією, різьбленням тощо); БА́РДА діал., БАРДИ́НА діал. (сокира або тесак). З ранку й до ночі.. стукотіли по всьому містечку сокири теслярів (О. Гончар); Як добре плече, так і тупиця січе (прислів'я); Вихопив (Микула) із-за пояса свій гострий топір — бойовий топір старійшини Анта — і почав рубати (С. Скляренко); Привітали Михайла Івановича і діди. Тодось вручив йому щойно змайстрований топірець (О. Гончар); Гуцул. Іде, виблискує барткою на сонці (Г. Хоткевич); Вони чують чийсь хід потайний, глухе гупання барди, хекання втомлених грудей (М. Коцюбинський); Закину я вражу бардину, Сам до дівчини на всю ніч двину (пісня).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Сокира — Соки́ра іменник жіночого роду, істота населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. сокира — -и, ж. Знаряддя для рубання і тесання, що являє собою насаджену на дерев'яний держак залізну лопать з гострим лезом з одного боку та обухом – з іншого. || Такий предмет як старовинне знаряддя страти і як один із давніх видів зброї. Вигострювати сокиру. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сокира — СОКИ́РА, и, ж. 1. Знаряддя для рубання і тесання, у вигляді насадженої на дерев'яний держак залізної лопати, що має гостре лезо з одного боку та обух – з другого. По обіді Гнат узяв сокиру та подавсь на подвір'я лагодити пліт (М. Словник української мови у 20 томах
  4. сокира — Від сокири не збогатієш, а згорбатієш. Тяжкою працею не доробишся. Писаного сокирою не вирубаєш. Написаного на папері змінити не можна. Візьми жінко сокиру зза лави, бо сусід може покалічитися. Про сусіда злодія, щоб сокири не украв. Відпас сокиру. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. сокира — гостри́ти (рідше точи́ти, наго́стрювати і т. ін.) ніж (меч, соки́ру тощо) на кого—що і без додатка, несхв. Виношувати якісь недобрі наміри щодо когось, чогось; замишляти щось. А той нишком у куточку Гострить ніж на брата (Т. Фразеологічний словник української мови
  6. сокира — Соки́ра, -ри, -рі; -ки́ри, -ки́р Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. сокира — СОКИ́РА, и, ж. Знаряддя для рубання і тесання, що являє собою насаджену на дерев’яний держак залізну лопать з гострим лезом з одного боку та обухом — з другого. По обіді Гнат узяв сокиру та подавсь на подвір’я лагодити пліт (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  8. сокира — Сокира, -ри ж. 1) Топоръ, сѣкира. Часть ея: жало — лезвіе, борідка — задняя часть лезвія, носок — его передняя часть, щоки — бока, голова — часть возлѣ обуха, ухо — дыра, въ которой укрѣплено топорище, ручка, держално — топорище. Сим. 24. Словник української мови Грінченка