сокира

гостри́ти (рідше точи́ти, наго́стрювати і т. ін.) ніж (меч, соки́ру тощо) на кого—що і без додатка, несхв. Виношувати якісь недобрі наміри щодо когось, чогось; замишляти щось. А той нишком у куточку Гострить ніж на брата (Т. Шевченко); Тим часом над Європою насувалися хмари, вирувала буря. Вже рвався до влади Гітлер, Муссоліні гострив ніж на Абіссінію (З газети); (Зося:) Сава його (Гната) так любить, а він на Саву ножа гострить (І. Карпенко-Карий); (Монтаньяр:) Хто хоче буть республіканцем добрим, хай гострить меч на Брута перш за все (Леся Українка); Прожив життя тихе, богобоязливе, ні на кого він меча не гострив, не важили й сусіди на нього (Б. Федорів); Закликав (Т. Шевченко) громадою обух сталить, сокиру гострити на проклятих тиранів (П. Тичина); Гриб Боровик насупився .. і рубонув, як завше, без підтексту: — Нащо на добре діло гострити сокиру? (М. Стельмах); (Яків:) Не помічав, щоб Віктор точив на тебе ніж (П. Автомонов); Дарма палій війни нагострює сокиру і атомом своїм погрожує дарма (І. Гончаренко).

знахо́дити / знайти́ соки́ру (соки́рку) під (за) ла́вкою, ірон. Відкривати для себе те, що для інших (для більшості людей) давно відоме. — Знайшли? — скептично глянув на дітей бакенщик.— Сокиру під лавкою! Та про цей будинок я вже стільки років знаю! Бачив, як його й будувати починали! (Ю. Мокрієв).

кла́сти / покла́сти під соки́ру. Рубати, вирубувати що-небудь. Лежить він (ліс) на межі трьох сіл, і жодне з них не милує його: кладе під сокиру (М. Стельмах).

підніма́ти (підійма́ти, підно́сити і т. ін.) / підня́ти (підійня́ти, підне́сти і т. ін.) збро́ю (меч, соки́ру і т. ін.) проти кого, за кого—що і без додатка. Воювати з ким-небудь, намірятися вбити когось. Поклялися Бела і Данило не піднімати зброї один проти одного (А. Хижняк); Щасливий воїн, що в ім’я миру Свою підносить бойову сокиру, Во ім’я правди кривду тне з плеча (М. Рильський); Хто меч підійме, від меча загине (Леся Українка).

підставля́ти / підста́вити го́лову (лоб, ло́ба і т. ін.) під ку́лю. Ставити себе під загрозу, ризикувати бути вбитим; наражатися на небезпеку. Ніколи й голови за віру й батьківщину Під кулю ти не підставляв (Я. Щоголів); Та і навіщо тобі лоба під кулю підставляти? Краще проберись до наших і передай (І. Головченко і О. Мусієнко). підставля́ти себе́ під соки́ру. Запекло пробивалися рицарі, вони .. підставляли себе під сокири (А. Хижняк).

хоч соки́ру ві́шай. Немає чим дихати, дуже душно. — Дим стояв у залі, хоч сокиру вішай (І. Нечуй-Левицький); — Надимів за годину, хоч сокиру вішай! (В. Бабляк); Прибирайте з столу свої люльки та недокурки. І вікно відчиніть. Диму ж, хоч сокиру вішай (В. Кучер).

як (мов, на́че і т. ін.) соки́рою руба́ти, зі сл. говори́ти. Різко, категорично, не добираючи слів. А Логінов зовсім був позбавлений почуття обережності. Він говорив, наче сокирою рубав: завжди те, що думав (В. Канівець).