1. Словник української мови в 11 томах

сокорина

СОКОРИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що осокори́на.

Широка сокорина Віти розпустила… А над самою водою Верба похилилась (Шевч., II, 1963, 24);

Я під старою сокориною сів, під столітнім деревом моїм на міцних його покручених і побитих часом коренях (Довж., III, 1960, 454);

// у знач. збірн. Те саме, що осокірни́к.

Старих дубів присадисті підмурки, Ожинник, сокорина, лозняки (Дор., Серед степу.., 1952, 85).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сокорина — сокори́на іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. сокорина — -и, ж., розм. Те саме, що осокорина. || у знач. збірн. Те саме, що осокірник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сокорина — СОКОРИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що осокори́на. Широка сокорина Віти розпустила... А над самою водою Верба похилилась (Т. Шевченко); Старою сокорина; // у знач. збірн. Те саме, що осокірни́к. Старих дубів присадисті підмурки, Ожинник, сокорина, лозняки (П. Дорошко). Словник української мови у 20 томах
  4. сокорина — ОСОКІ́Р (високе листяне дерево родини вербових), ЧО́РНА ТОПО́ЛЯ, СО́КІР розм., ОСОКОРИ́НА розм., СОКОРИ́НА розм., ЯСОКІ́Р діал. Невдовзі автобусик уже зупинився на комишанській пристані, під осокорами (О. Словник синонімів української мови
  5. сокорина — Сокорина, -ни ж. = осокорина. Як широка сокорина віти роспустила. Шевч. Словник української мови Грінченка