сокорина

ОСОКІ́Р (високе листяне дерево родини вербових), ЧО́РНА ТОПО́ЛЯ, СО́КІР розм., ОСОКОРИ́НА розм., СОКОРИ́НА розм., ЯСОКІ́Р діал. Невдовзі автобусик уже зупинився на комишанській пристані, під осокорами (О. Гончар); Високі чорні тополі, як військо, стояли рядками край дороги (М. Коцюбинський); Тріпоче сокір, сріблом потемнілим знімаючись у вогку далечінь (М. Рильський); Над Михновом запала тиша. Тільки віттям старих осокорин живе невмирущий легіт (М. Рудь); Стрілися знов під сокориною у присмерку (О. Довженко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сокорина — сокори́на іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. сокорина — -и, ж., розм. Те саме, що осокорина. || у знач. збірн. Те саме, що осокірник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сокорина — СОКОРИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що осокори́на. Широка сокорина Віти розпустила... А над самою водою Верба похилилась (Т. Шевченко); Старою сокорина; // у знач. збірн. Те саме, що осокірни́к. Старих дубів присадисті підмурки, Ожинник, сокорина, лозняки (П. Дорошко). Словник української мови у 20 томах
  4. сокорина — СОКОРИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що осокори́на. Широка сокорина Віти розпустила… А над самою водою Верба похилилась (Шевч., II, 1963, 24); Я під старою сокориною сів, під столітнім деревом моїм на міцних його покручених і побитих часом коренях (Довж. Словник української мови в 11 томах
  5. сокорина — Сокорина, -ни ж. = осокорина. Як широка сокорина віти роспустила. Шевч. Словник української мови Грінченка