солома

СОЛО́МА, и, ж., збірн.

1. Сухі світло-жовті стебла злакових рослин, що залишаються після обмолоту і які використовують як корм скотині, паливо, а також для підстилки, покриття будівель і т. ін.

Чіпка, дивись, уже й хліб вимолотив, сама солома стоїть, завалив увесь город ожередами (Мирний, І, 1949, 163);

Хима, сидячи на ослончику, підкладала солому у грубку (Коцюб., І, 1955, 86);

В стайні худібка стоїть, трухлу солому гризе (Фр., XIII, 1954, 306);

Матраци [в готелі] тверді, напхані соломою. Подушку дають одну, тонісіньку, як млинець (Н.-Лев., II, 1956, 394);

— Може, вам, тату, допомогти чим-небудь? Дров привезти на зиму чи соломи корові на підстилку? (Тют., Вир, 1964, 75);

Увійшла господарка, принесла соломи й почала слати нам постіль (Досв., Вибр., 1959, 73);

Двір поріс споришем. Спереду невеликий старосвітський полковницький будинок, соломою вкритий (Довж., І, 1958, 217);

З-під бриля з соломи На мене дивиться мій брат (Рильський, III, 1961, 292);

Немало творів присвятив О. Саєнко великому Кобзареві. Портрет поета, виконаний художником 1925 року в техніці кольорової соломи, ввійшов до експозиції музею Шевченка в Києві (Літ. Укр., 28.I 1964, 2);

*Образно. Невдовзі з’явилася із-за борта і солома Віталієвого чубчика та худенькі плечі (Гончар, Тронка, 1963, 237);

*У порівн. З нею щось сталось: вона знов почулась легкою, як солома (Коцюб., І, 1955, 280);

Уявляю її собі маленькою, з білявою, як солома, голівкою, голубими оченятами (Досв., Вибр., 1959, 13);

// Сухі стебла скошених бобових рослин, рідше — кукурудзи і т. ін.

Порівняно велику кількість білка містять у собі зелена маса, солома та полова бобових культур (Зерн. боб. культ., 1956, 3);

Борошно виготовляємо влітку й восени. Використовуємо для цього сіяні і природні трави, солому гороху, люпину та кормових бобів (Хлібороб Укр., 8, 1963, 8).

Зни́кнути, як (мов, немо́в, на́че і т. ін.) го́лка в соло́мі — загубитися безслідно (перев. у натовпі).

Кирила вже не було. І як він не виглядав його, той, наче голка в соломі, зник у натовпі людей (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 12);

Убра́тися в чужу́ соло́му [та] ще й шелесті́ти — зайнявши без дозволу або з ласки господаря якесь місце, приміщення і т. ін., поводитися нескромно, нетактовно.

[Маруся (скочила):] А що це за харцизяки такі найшли у хату! Чого ви завелась! Ач! Убрались у чужу солому, ще й шелестять! Та вас тут пов’язати треба (Кост., І, 1967, 278);

Шука́ти го́лку в соло́мі — те саме, що Шука́ти го́лку в сі́ні ( див. го́лка).

Григор усе тупцявся. Питати [про дівчину] без імені — голку в соломі шукати. На глузи піднімуть (Гуц., Скупана.., 1965, 22).

2. Стебла злакових рослин на корені.

Вириває [мати] серпа Мавці з рук і дає Килині, тая кидається на жито і жне, як вогнем палить, аж солома свище під серпом (Л. Укр., III, 1952, 235);

Головним засобом боротьби з поляганням повинно стати виведення відповідних сортів, які матимуть коротку і міцну солому (Хлібороб Укр., 6, 1967, 10).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. солома — голова́ не поло́вою (не соло́мою, не кло́ччям і т. ін.) наби́та у кого. Є розум. (Василь:) Дуже вже вона маніжиться! У мене, слава Господові, голова не половою набита! (М. Кропивницький). шука́ти го́лку в сі́ні (в соло́мі). Неможливо знайти, виявити. Фразеологічний словник української мови
  2. солома — [солома] -мие, д. і м. -м'і Орфоепічний словник української мови
  3. солома — Ліпша своя солома, як чужа перина. Ліпше своє хоч і вбоге, як чуже величне. Ліпше солом'янне життя, як золота смерть. Ліпше жити хочби в біді, як умирати в достатках. Соломою топила, горшком воду носила. Дуже бідні, що ні палива, ні посудини на воду. Приповідки або українсько-народня філософія
  4. солома — -и, ж., збірн. 1》 Сухі світло-жовті стебла злакових рослин, що залишаються після обмолоту і використовуються як корм скотині, паливо, а також для підстилки, покриття будівель і т. ін. || Сухі стебла скошених бобових рослин, рідше – кукурудзи і т. ін. 2》 Стебла злакових рослин на корені. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. солома — соло́ма іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  6. солома — И, ж., нарк. 1. Макова сировина. Він запалює газову плиту, ставить велику кастрюлю. З чорної сумки дістає целофановий пакет соломи, потім витягує дві банки гарючки (А. Дністровий). 2. Марихуана. Словник сучасного українського сленгу
  7. солома — СОЛО́МА, и, ж., збірн. Сухі світло-жовті стебла злакових рослин, що залишаються після обмолоту і які використовують як корм скотині, паливо, а також для покриття будівель, для художнього промислу і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  8. солома — див. стебло Словник синонімів Вусика
  9. солома — (-и) ж., нарк. Перемелені на м'ясорубці маківки, які з'їдають звичайно у вигляді каші з молоком. БСРЖ, 553. // Суха макова соломка. Такою кількістю соломи пів міста можна вбити. ПСУМС, 65. Словник жарґонної лексики української мови