солома

СОЛО́МА, и, ж., збірн.

Сухі світло-жовті стебла злакових рослин, що залишаються після обмолоту і які використовують як корм скотині, паливо, а також для покриття будівель, для художнього промислу і т. ін.

Чіпка, дивись, уже й хліб вимолотив, сама солома стоїть, завалив увесь город ожередами (Панас Мирний);

Солома для худоби;

Хата соломою вкрита;

Бриль із соломи (І. Нечуй-Левицький);

Портрет, виконано в техніці кольорової соломи (Григорій Тютюнник);

* Образно. Невдовзі з'явилася із-за борта і солома Віталієвого чубчика та худенькі плечі (О. Гончар);

* У порівн. З нею щось сталось: вона знов почулась легкою, як солома (М. Коцюбинський);

* Образно. * У порівн. Любов – солома, і сірник не згас. (М. Вінграновський);

// Стебла злакових рослин на корені.

Вириває [мати] серпа Мавці з рук і дає Килині, тая кидається на жито і жне, як вогнем палить, аж солома свище під серпом (Леся Українка);

// Сухі стебла скошених бобових рослин, рідше – кукурудзи і т. ін.

Порівняно велику кількість білка містять у собі зелена маса, солома та полова бобових культур (з наук. літ.);

Солома гороху.

◇ Голова́ не поло́вою (не соло́мою, не кло́ччям і т. ін.) наби́та див. голова́;

(1) Мов ого́нь до сухо́ї соло́ми (д) див. вого́нь.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. солома — соло́ма іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. солома — див. стебло Словник синонімів Вусика
  3. солома — [солома] -мие, д. і м. -м'і Орфоепічний словник української мови
  4. солома — -и, ж., збірн. 1》 Сухі світло-жовті стебла злакових рослин, що залишаються після обмолоту і використовуються як корм скотині, паливо, а також для підстилки, покриття будівель і т. ін. || Сухі стебла скошених бобових рослин, рідше – кукурудзи і т. ін. 2》 Стебла злакових рослин на корені. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. солома — Ліпша своя солома, як чужа перина. Ліпше своє хоч і вбоге, як чуже величне. Ліпше солом'янне життя, як золота смерть. Ліпше жити хочби в біді, як умирати в достатках. Соломою топила, горшком воду носила. Дуже бідні, що ні палива, ні посудини на воду. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. солома — И, ж., нарк. 1. Макова сировина. Він запалює газову плиту, ставить велику кастрюлю. З чорної сумки дістає целофановий пакет соломи, потім витягує дві банки гарючки (А. Дністровий). 2. Марихуана. Словник сучасного українського сленгу
  7. солома — (-и) ж., нарк. Перемелені на м'ясорубці маківки, які з'їдають звичайно у вигляді каші з молоком. БСРЖ, 553. // Суха макова соломка. Такою кількістю соломи пів міста можна вбити. ПСУМС, 65. Словник жарґонної лексики української мови
  8. солома — голова́ не поло́вою (не соло́мою, не кло́ччям і т. ін.) наби́та у кого. Є розум. (Василь:) Дуже вже вона маніжиться! У мене, слава Господові, голова не половою набита! (М. Кропивницький). шука́ти го́лку в сі́ні (в соло́мі). Неможливо знайти, виявити. Фразеологічний словник української мови
  9. солома — СОЛО́МА, и, ж., збірн. 1. Сухі світло-жовті стебла злакових рослин, що залишаються після обмолоту і які використовують як корм скотині, паливо, а також для підстилки, покриття будівель і т. ін. Словник української мови в 11 томах