сонатний
СОНА́ТНИЙ, а, е. Прикм. до сона́та;
// Який структурно, формою або якими-небудь ознаками нагадує сонату, пов’язується чимсь з нею.
Діалектику шевченківської драматургії композитор [С. Людкевич] показав в складній, але логічній і стрункій наскрізній формі, що поєднує монотематичний тип розвитку з сонатним (Мист., 3, 1961, 26);
Тематичний розвиток у цій пісні («Поза яром»] — блискучий зразок сонатного мислення в його народній інтерпретації (Нар. тв. та етн., 4, 1964, 62).
∆ Сона́тне але́гро — форма музичного твору, побудована на протиставленні й розвиткові двох тем, як правило, контрастних.
Своєю конструкцією увертюра до «Чорноморців» [опера М. Лисенка] нагадує сонатне алегро з повільним вступом, жвавою головною партією, ліричною побічною й урочистою маршоподібною кодою (Укр. клас. опера, 1957, 170).
Значення в інших словниках
- сонатний — сона́тний прикметник Орфографічний словник української мови
- сонатний — -а, -е. Прикм. до соната. || Який структурно, за формою або якими-небудь ознаками нагадує сонату, пов'язується чимсь з нею. Сонатне алегро — форма музичного твору, побудована на протиставленні й розвиткові двох тем, зазвичай контрастних. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сонатний — СОНА́ТНИЙ, а, е. Прикм. до сона́та. Сонатний цикл; // Який структурно, формою або якими-небудь ознаками нагадує сонату, пов'язується чимсь з нею. Діалектику шевченківської драматургії композитор [С. Словник української мови у 20 томах