1. Словник української мови в 11 томах

сонливо

СОНЛИ́ВО. Присл. до сонли́вий.

Десь далеко на околиці містечка сонливо цявкали перед сніданням собаки (Панч, II, 1956, 62);

*Образно. Сонливо річечка плове (Фр., XI, 1952, 179).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сонливо — сонли́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. сонливо — Присл. до сонливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сонливо — СОНЛИ́ВО. Присл. до сонли́вий. Десь далеко на околиці містечка сонливо цявкали перед сніданням собаки (П. Панч); Дивититися сонливо; * Образно. Сонливо річечка плове (І. Франко). Словник української мови у 20 томах