соняшничиння
СОНЯШНИЧИ́ННЯ, я, с. Збірн. до соняшничи́на.
Обідране соняшничиння та кукурудзиння мокрими мітлами теліпаються коло хат (Тулуб, Людолови, II, 1957, 508);
Зося встала, взулась на босу ногу, підкинула в лежанку соняшничиння, яке ламала на голому коліні (Земляк, Лебедина зграя, 1971, 144).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- соняшничиння — соняшничи́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- соняшничиння — див. стебло Словник синонімів Вусика
- соняшничиння — -я, с. Збірн. до соняшничина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- соняшничиння — СОНЯШНИЧИ́ННЯ, я, с. Збірн. до соняшничи́на. Обідране соняшничиння та кукурудзиння мокрими мітлами теліпаються коло хат (З. Тулуб); Зося встала, взулась на босу ногу, підкинула в лежанку соняшничиння, яке ламала на голому коліні (В. Земляк); – Хай соняшничиння назбирає – додала Параска (В. Дрозд). Словник української мови у 20 томах
- соняшничиння — Соняшничи́ння і сояшничи́ння, -ння Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- соняшничиння — Соняшничиння, -ня с. соб. Стебли подсолнечника. Г. Барв. 396. Словник української мови Грінченка