сотати
СОТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех.
1. Мотаючи, витягувати щось звідки-небудь.
Такий клуб усе сотаєш, всі нитки висотаєш (Сл. Гр.);
[Гонець (вісник):] Королю величний! З’явивсь якийсь сміхотвор, що гарячу смолу ковта, стьожки з рота сота (Кроп., IV, 1959, 160);
*Образно. Сотає, наче нитку на веретено, асфальтову дорогу прудка «Волга» (Літ. Укр., 5.V 1970, 2).
◊ Сота́ти ду́лі — показувати дулі.
Юрба дітей крадеться до повітки і почина заглядати у загородку крізь щілини, одні регочуть, другі язика показують або дулі сотають (Кроп., II, 1958, 478);
Сота́ти жи́ли — те саме, що Висо́тувати (ви́сотати) жи́ли ( див. висо́тувати).
— Колись у Світаві начальником станції був пан Вагнер. О, той уже вмів сотати жили із своїх підлеглих і знущався з них, як тільки міг (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 204);
Сота́ти кишки́ — змучувати, виснажувати, роблячи що-небудь неприємне.
— Оце ще недавнечко ці князі були нашими оборонцями, а теперечки вони ладні кишки з нас сотати (Н.-Лев., VII, 1966, 169);
Сота́ти не́рви — те саме, що Висо́тувати (ви́сотати) не́рви ( див. висо́тувати).
Вимагали збільшить плани, Наполігши на резерви… Нащо Лесю критикани, Що сотають тільки нерви..? (Воскр., З перцем!, 1957, 186).
2. Тягнучи, різко смикаючи, виривати що-небудь.
— Семенку, піди та нарви огірків у решето.. Та не сотай огірчинє [огірчиння], але рви попри саме било́… (Стеф., І, 1949, 141).
3. Висмикувати нитки з тканини.
Тонке поткання [піткання], не завите в кінцях.., сотає вітер (Дн. Чайка, Тв., 1960, 180).
Значення в інших словниках
- сотати — сота́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- сотати — (з клубка) висотувати; (жили) тягнути, вимотувати; (дулі) показувати. Словник синонімів Караванського
- сотати — -аю, -аєш, недок., перех. 1》 Мотаючи, витягувати щось звідки-небудь. Сотати дулі — показувати дулі. Сотати кишки — змучувати, виснажувати, роблячи що-небудь неприємне. 2》 Тягнучи, різко смикаючи, виривати що-небудь. 3》 Висмикувати нитки з тканини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сотати — СОТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., що. 1. Мотаючи, витягувати щось звідки-небудь. Такий клуб усе сотаєш, всі нитки висотаєш (Сл. Б. Грінченка); [Гонець (вісник):] Королю величний! З'явивсь якийсь сміхотвор, що гарячу смолу ковта, стьожки з рота сота (М. Словник української мови у 20 томах
- сотати — висо́тувати (сота́ти) / ви́сотати не́рви з кого і без додатка. Виснажувати кого-небудь, спричиняти знервованість. Вчительська робота висотує нерви, та й вік уже, мабуть, дається взнаки (З газети); Вимагали збільшить плани, Наполігши на резерви... Фразеологічний словник української мови
- сотати — Сота́ти, -та́ю, -єш гл. Мотать. Такий клуб усе сотаєш, всі нитки висотаєш. Словник української мови Грінченка