сотничиха
СОТНИЧИ́ХА, и, ж., розм. Дружина сотника.
Обстанова: спальня сотничихи; в кутку ліжко з пологом (Стор., І, 1957, 288);
Заспокоєна сотничиха, попрощавшись із гостем, іде спочивати (Минуле укр. театру, 1953, 57).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сотничиха — сотничи́ха іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- сотничиха — -и, ж., розм. Дружина сотника. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сотничиха — СОТНИЧИ́ХА, и, ж., розм. Дружина сотника. Обстанова: спальня сотничихи; в кутку ліжко з пологом (О. Стороженко); Заспокоєна сотничиха, попрощавшись із гостем, іде спочивати (з мемуарної літ.). Словник української мови у 20 томах