спивати

СПИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПИ́ТИ, зіп’ю́, зіп’є́ш, док., перех.

1. Випивати зверху або з поверхні чого-небудь.

Я стебла пригинав полинні, Гірку спиваючи росу (Перв., І, 1958, 431);

Спивати вершки з молока; *Образно. Сонце спило сніги з вулиць, підсохли рано тротуари (Тудор, Народження, 1941, 5);

// Робити напій неміцним, неодноразово зливаючи його і розбавляючи водою.

Спивати квас; Спивати чай.

2. розм. Пити, випивати (у 1 знач.).

Є в чому походити, є що з’їсти й спити (Гр., II, 1963, 313);

— Не розумію я, що вона з чоловіком своїм зробила. Чи вона спити дала йому що, чи так уже його біда та горе скрутили (Хотк., І, 1966, 71);

І ми, перше ніж хліба взяти чи старого спити вина, тричі будемо повторяти друзів звірених [випробуваних] імена (Рудь, Дон. зорі, 1958, 39);

*Образно. — За годину зіп’є її [мряку] сонце, що аж любо буде! (Коб., II, 1956, 184);

// Висмоктувати з чого-небудь.

Мохнатий джміль із будяків червоних Спиває мед (Рильський, І, 1960, 265).

3. перен. Викльовувати молоде зерно (про птахів).

Ой пшеницю пташки спили, ніщо молотити (Коломийки, 1969, 222).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me