спинятися

СПИНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., СПИНИ́ТИСЯ, спиню́ся, спи́нишся, док.

1. Переставати рухатися, припиняти свій рух; ставати, зупинятися.

У неділю коло Колісникової квартири знай спинялися карети, коляски (Мирний, III, 1954, 286);

Татарське зілля витика поруч з води ясно-зелені, гострі мечі. Я спиняюсь, кладу весло і дивлюся (Коцюб., II, 1955, 265);

Поїзд спиняється. Світло перонного ліхтаря упало в купе (Головко, І, 1957, 456);

Спинились води, Закуті в лід (Граб., І, 1959, 287);

Карпо добіг до води та й спинивсь (Н.-Лев., II, 1956, 376);

Автомобіль спинився. Лопнула камера (Рибак, Що сталося.., 1947, 119);

На годиннику на стінці немов спинились стрілки ті! (Забіла, І.. світ, 1960, 25);

*Образно. Спинилось літо на порозі І дише полум’ям на все (Рильський, І, 1946, 72);

// Переставати працювати, функціонувати (про машину, механізм, підприємство і т. ін.).

Кулемети спинилися, коли завдання було виконано (Ю. Янов., II, 1958, 178);

// Переставати битися (про серце).

Хвилина, мов кайло, тяжка, і серце спиняється знов… (Сос., І, 1957, 337);

Уляся почутила, що на неї неначе одразу хтось сипнув жаром: в неї спинилось серце (Н.-Лев., IV, 1956, 339).

Кров спиня́ється (спини́лася) — припиняється (припинилася) кровотеча.

2. Приїхавши, прибувши куди-небудь, тимчасово поселятися, влаштовуватися в когось, десь.

Партизани швидко навчились будувати собі житла. Спинявся на новому місці загін,— і за день-два виростало справжнє селище (Збан., Ліс. красуня, 1955, 41);

Вчора надвечір приїхав до Одеси і спинився у Луценка (Коцюб., III, 1956, 347);

// Тимчасово припинивши просування вперед, розташовуватися в якомусь місці (на відпочинок, ночівлю і т. ін.).

По дорозі я спинявся в Афінах. Обдивився Акрополь (Коцюб., III, 1956, 351);

— Так де ж будемо спинятися на сніданок? (Смолич, І, 1958, 44);

Я спинився па спочинок У розкішному гаю (Крим., Вибр., 1965, 79);

Пан обозний наказав спинитись на перепочинок (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 11).

3. Припиняти свій розвиток, перебіг, перериватися (про якусь дію, якийсь стан, процес і т. ін..).

Дощ не спиняється, сіє! (С. Ол., Наші знайомі, 1948, 19);

Акорди.. спинились, наче струни разом порвались (Н.-Лев., III, 1956, 305);

Робота спинилась, голка випала з рук (Л. Укр., III, 1952, 473);

Без учителя чогось діло не ладилось, і співи скоро спинилися (Вас., І, 1959, 101);

Погаснули вогні. Спинивсь трамвайний рух (Сос., І, 1957, 476);

Риндін зачекав, поки спиниться викликаний його жартом сміх (Вл., Аргон. Всесв., 1947, 22);

// Переставати говорити, співати і т. ін., уривати свою мову, пісню тощо; замовкати.

Вуйко Юра все пахкав люлькою і ні одним словом не перебивав його. Василько кілька разів зирнув на нього, та не спинявся (Турч., Зорі.., 1950, 172);

Соломія спинилась на цих словах пісні і не мала сили співати далі (Н.-Лев., VI, 1966, 388);

// перен. Припиняти свій природний хід, переставати розвиватися далі.

Час не спиняється. Чимало літ минуло (Вовчок, І, 1955, 96).

4. Переставати робити що-небудь, переривати якусь дію, заняття.

Я веду роль, невміло, може, як дебютант, мучу себе і других і не можу спинитись (Коцюб., II, 1955, 264);

Як тільки було спиниться [Прокіп] в роботі, то вже стоїть та й стоїть, витріщивши очі на одне місце (Н.-Лев., III, 1956, 124);

Юзя повисла на її правиці, і Мартоха мусила спинитись, щоб не затяти ненароком панської дитини (Л. Укр., III, 1952, 634);

Ліда сіла за стіл, пише листа, спинилась, перечитує (Корн., І, 1955, 140).

Не спиня́тися (не спини́тися) ні пе́ред чим — те саме, що Не зупиня́тися (не зупини́тися) ні пе́ред чим ( див. зупиня́тися); Ні пе́ред яки́ми же́ртвами не спиня́тися (не спини́тися) див. же́ртва;

Спиня́тися (спини́тися) на мі́сці (на дося́гнутому і т. ін.) — те саме, що Зупиня́тися (зупини́тися) на дося́гнутому ( див. зупиня́тися).

В науці особливо не можна відставати. Хто спинився на місці, задовольнився досягнутим, той неминуче лишається позаду (Наука.., 1, 1957, 15);

Спиня́тися (спини́тися) на півдоро́зі (на півкро́ці) див. півдоро́га, півкро́к.

5. Зосереджуватися, затримувати свою увагу на чому-небудь.

Він спиняється над кожним реченням і думає (Л. Укр., III, 1952, 743);

Не мав [Кирило] сили, не хтів спинитись над тим, що з ним робилось (Коцюб., II, 1955, 211);

// Затримуватися, зосереджуватися на кому-, чому-небудь (про зір, погляд).

Мій погляд спинився мимоволі на Лідчинім обличчі (Коб., II, 1956, 317);

Погляди всіх спинилися на циферблаті головного годинника (Вл., Аргон. Всесв., 1947, 119);

// у сполуч. із сл. очі, око. Не відриваючись, дивитися на кого-, що-небудь.

Очі тонули в зелено-золотій глибині й спинялись на густих зелених вербах над водою, на блискучій тихій воді (Н.-Лев., III, 1956, 21);

Андрієві очі трохи довше, ніж звичайно, на шляху спинилися (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 16).

Спиня́тися (спини́тися) по́глядом на кому— чому — довго й пильно вдивлятися в кого-, що-небудь.

Поздоровкавшись із сином, спиняється [Килигей] поглядом на змилених, тремтючих конях (Гончар, II, 1959, 11).

6. на чому. Докладно розповідати про що-небудь, загострювати на чомусь увагу.

Реаліст в кращому розумінні цього слова, Франко в своїх прозаїчних творах любить спинятись на двох темах (Коцюб., III, 1956, 40);

Дідро (1713-1784) особливо спинявся на гігієні розумової праці дітей (Шк. гігієна, 1954, 20);

Слід окремо спинитися на терапії.. хворих з розладами дихання (Наука.., 6, 1959, 27).

7. на кому — чому. Обирати кого-, що-небудь з-поміж інших, надавати перевагу комусь, чомусь.

— Я вже старіюсь, час би взяти собі невісточку в хату, та не знаю, до кого б оце старостів слати. — Молодиці перебрали язиком усіх дівчат на селі, пересудили й багатих, і бідних, та й спинились на одній: то була Варка (Н.-Лев., II, 1956, 170).

8. тільки недок. Пас. до спиня́ти.

Ліс, не спиняючись ворожою людською рукою, обсіяв, обсадив деревом усі гори й неглибокі долини (Н.-Лев., І, 1956, 153).