спиняти
СПИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СПИНИ́ТИ, спиню́, спи́ниш, док., перех.
1. Припиняти рух кого-, чого-небудь, примушувати когось, щось стати; зупиняти.
Догнала я її, беру за руку, спиняю: — та куди ж ідеш, Катре? (Вовчок, І, 1955, 221);
Пливе човен води повен, Ніхто не спиняє, Кому спинить — рибалоньки На світі немає (Шевч., І, 1963, 144);
Кайдаш скочив з війя, побіг за волами, спиняв їх, бив пужалном по мордах, але важкі воли не могли здержати воза (Н.-Лев., II, 1956, 317);
// Припиняти роботу машини, механізму, підприємства і т. ін.
Спиняв [Кривуля] млин, боязко озираючись на Мотору, а коли впорався з млином, партизана вже не було (Кир., Вибр., 1960, 295);
— Спиняйте печі,— сказав він. І всі печі спинили (Рудь, Гомін.., 1959, 8);
Доктор Гальванеску .. раптом спинив мотор (Смолич, І, 1958, 71);
Незчулася [молодиця], як і прядку спинила була й похилилась над нею в задумі (Головко, II, 1957, 205).
Спиня́ти (спини́ти) кров — припиняти, ліквідувати кровотечу.
Спинили кров. Пощо спиняти? Нехай тече та клекотить (Фр., XIII, 1954, 144);
[Стефанія:] Нарешті пощастило. [Яніна:] Спинили кров? [Стефанія:] Спинили (Сміл., Черв. троянда, 1955, 31).
2. Припиняти розвиток, перебіг чого-небудь, переривати якусь дію, якийсь стан, процес і т. ін.
Жахавсь я любові,— гадав, що кохання Нам працю спиняє (Крим., Вибр., 1965, 65);
[Річард (не спиняючи розповіді, бере глину і править далі, виліплюючи щось із глини):] Бувало так і ранок застане, як дивлюсь на чарівницю, що люди звуть Венеція (Л. Укр., III, 1952, 20);
Міліціонер спиняє Рух машин — дає їм [дітям] путь (Нех., Хочу буть.., 1949, 15);
Імперіалізм безсилий спинити нездоланний визвольний процес (Програма КПРС, 1961, 5);
Одні намагались спинити бійку, а другі рвались до бою (Коцюб., II, 1955, 154);
На печі колишній солдат не міг спинити кашлю (Ю. Янов., II, 1958, 217);
Ухом припала [Зінька] до дверей, дихання спинила й почула тепер (Головко, II, 1957, 174);
[Платон:] Спиніть оркестр, не треба музики (Корн., І, 1955, 143).
Спиня́ти (спини́ти) сльо́зи (рида́ння і т. ін.):
а) (чиї) змушувати кого-небудь перестати плакати.
Заговорила [дівчина] … сльози покотилися.. Не думав він спиняти їх, не хотів слова мовити (Вовчок, І, 1955, 149);
б) (свої) переставати плакати.
Озеро синіми слізьми сходить. Над ним небо: не плач! — каже, а само ридань спинить не може (Тич., І, 1957, 116);
Спиня́ти (спини́ти) сміх (ре́гіт):
а) (чий) змушувати кого-небудь перестати сміятися.
Засміялися солдати біля печі. Лейтенант рвучко оглянувся на них, але не заперечив, не спинив сміху (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 189);
б) (свій) переставати сміятися.
3. Затримувати того, хто йде, їде або має намір піти, поїхати звідкись.
Вивівши його [автомобіль] на віадук, Сахно на мить стала. Її ніхто не спиняв. Навкруги було тихо й мертво (Смолич, І, 1958, 96);
Пішла [Зінька] стежкою одна, пригнічена, ображена.. Він не спинив її і цим завдав ще більшого болю і більших страждань (Шиян, Баланда, 1957, 176);
// Відмовляти кого-небудь від якогось вчинку, примушувати не робити чогось; стримувати.
— І годі вже тобі! що мало того крику,— спиняла мати Карпа (Н.-Лев., II, 1956, 271);
[Луїза:] Як почнуть Дітріховий будинок руйнувати, то я буду там перша і не дай тому боже, хто мене спинятиме! (Л. Укр., IV, 1954, 251);
Були гарячі, що й домагалися-таки вже скликати сход та й до землі братися і до маєтку. Проте розважливіші спиняли до якогось часу (Головко, II, 1957, 258);
Довго слухала Маруся і не знала, як Олену і спинити, бо та радесенька була хоч до вечора товкти про свого боярина (Кв.-Осн., II, 1956, 34);
Підпара не любив жартів. Але Максима не легко було спинити. Він вже моргав до Гаврила (Коцюб., II, 1955, 53);
Виломила не прута, а цілу коляку, та тільки роззявила рота, щоб з лайкою зразу накинутися, як Василь замотав рукою,— мовляв, ц-с-с… Це одразу спинило стару (Хотк., І, 1966, 101).
4. Звертати, спрямовувати на кого-, що-небудь (погляд, увагу і т. ін.).
Коли старий коваль спиняв свій важкий погляд на своїх яблунях і вишнях, обличчя його темніло (Жур., Вечір.., 1958, 278);
Обличчя товстого Оникія наливається кров’ю. Він спиняє на Вустимкові важкий погляд (Багмут, Опов., 1959, 12);
Він свою увагу знову спинив на маленьких темних, засмальцьованих дверях (Досв., Гюлле, 1961, 22);
// Затримувати на кому-, чому-небудь (погляд, увагу і т. ін.).
Вибачай.. за те, що спинив твою увагу на таких поганих людях (Коцюб., III, 1956, 154);
Хоча обоє в літах, кожен, хто бачив їх, мимоволі спиняв на них погляд (Ів., Життя.., 1945, 13);
Вона пізнала його, але не спинила на ньому погляду (Сміл., Пов. і опов., 1949, 127);
// Притягувати до себе, затримувати на собі (чийсь погляд, чиюсь увагу і т. ін.).
Більше, ніж сей заголовок, спинив мою увагу девіз (Л. Укр., III, 1952, 740).
Спиня́ти (спини́ти) о́чі (о́ко) див. о́ко¹;
Спиня́ти (спини́ти) свій ви́бір на кому — чому — вибирати кого-, що-небудь.
Він спинив свій вибір на Криничному, правильно врахувавши, що Ігоря легко «купити» (Багмут, Щасл. день.., 1951, 73).
Значення в інших словниках
- спиняти — спиня́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- спиняти — див. ЗУПИНЯТИ|СЯ|. Словник синонімів Караванського
- спиняти — -яю, -яєш, недок., спинити, спиню, спиниш, док., перех. 1》 Припиняти рух кого-, чого-небудь, примушувати когось, щось стати; зупиняти. || Припиняти роботу машини, механізму, підприємства і т. ін. Спиняти кров — припиняти, ліквідувати кровотечу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спиняти — СПИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СПИНИ́ТИ, спиню́, спи́ниш, док., кого, що. 1. Припиняти рух кого-, чого-небудь, примушувати когось, щось стати; зупиняти. Догнала я її, беру за руку, спиняю: – та куди ж ідеш, Катре?... Словник української мови у 20 томах
- спиняти — ГАЛЬМУВА́ТИ (сповільнювати або припиняти рух транспорту), ЗАГАЛЬМО́ВУВАТИ, ЗУПИНЯ́ТИ, СПИНЯ́ТИ (до повної зупинки). — Док.: загальмува́ти, зупини́ти, спини́ти. Словник синонімів української мови
- спиняти — Спиня́ти, -ня́ю, -ня́єш; спини́ти, спиню́, спи́ниш, -нять; спи́нений Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- спиняти — Спиняти, -няю, -єш сов. в. спини́ти, -ню́, -ниш, гл. Останавливать, остановить, удерживать, удержать. Ой гуляла, волю мала, мати не спиняла. Грин. III. 268. Ой не спиняйте у ставу води, нехай вода рине. О. 1861. IV. 83. Словник української мови Грінченка