спиняти
СПИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СПИНИ́ТИ, спиню́, спи́ниш, док., кого, що.
1. Припиняти рух кого-, чого-небудь, примушувати когось, щось стати; зупиняти.
Догнала я її, беру за руку, спиняю: – та куди ж ідеш, Катре? (Марко Вовчок);
Пливе човен води повен, Ніхто не спиняє, Кому спинить – рибалоньки На світі немає (Т. Шевченко);
Кайдаш скочив з війя, побіг за волами, спиняв їх, бив пужалном по мордах, але важкі воли не могли здержати воза (І. Нечуй-Левицький);
// Припиняти роботу машини, механізму, підприємства і т. ін.
Спиняв [Кривуля] млин, боязко озираючись на Мотору, а коли впорався з млином, партизана вже не було (І. Кириленко);
– Спиняйте печі, – сказав він. І всі печі спинили (М. Рудь);
Доктор Гальванеску .. раптом спинив мотор (Ю. Смолич);
Незчулася [молодиця], як і прядку спинила була й похилилась над нею в задумі (А. Головко).
2. Припиняти розвиток, перебіг чого-небудь, переривати якусь дію, якийсь стан, процес і т. ін.
Жахавсь я любові, – гадав, що кохання Нам працю спиняє (А. Кримський);
[Річард (не спиняючи розповіді, бере глину і править далі, виліплюючи щось із глини):] Бувало так і ранок застане, як дивлюсь на чарівницю, що люди звуть Венеція (Леся Українка);
Міліціонер спиняє Рух машин – дає їм [дітям] путь (І. Нехода);
Одні намагались спинити бійку, а другі рвались до бою (М. Коцюбинський);
На печі колишній солдат не міг спинити кашлю (Ю. Яновський);
Ухом припала [Зінька] до дверей, дихання спинила й почула тепер (А. Головко);
[Платон:] Спиніть оркестр, не треба музики (О. Корнійчук).
3. Затримувати того, хто йде, їде або має намір піти, поїхати звідкись.
Вивівши його [автомобіль] на віадук, Сахно на мить стала. Її ніхто не спиняв. Навкруги було тихо й мертво (Ю. Смолич);
Пішла [Зінька] стежкою одна, пригнічена, ображена .. Він не спинив її і цим завдав ще більшого болю і більших страждань (А. Шиян);
// Відмовляти кого-небудь від якогось вчинку, примушувати не робити чогось; стримувати.
– І годі вже тобі! що мало того крику, – спиняла мати Карпа (І. Нечуй-Левицький);
[Луїза:] Як почнуть Дітріховий будинок руйнувати, то я буду там перша і не дай тому боже, хто мене спинятиме! (Леся Українка);
Були гарячі, що й домагалися-таки вже скликати сход та й до землі братися і до маєтку. Проте розважливіші спиняли до якогось часу (А. Головко);
Довго слухала Маруся і не знала, як Олену і спинити, бо та радесенька була хоч до вечора товкти про свого боярина (Г. Квітка-Основ'яненко);
Підпара не любив жартів. Але Максима не легко було спинити. Він вже моргав до Гаврила (М. Коцюбинський);
Виломила не прута, а цілу коляку, та тільки роззявила рота, щоб з лайкою зразу накинутися, як Василь замотав рукою, – мовляв, ц-с-с... Це одразу спинило стару (Г. Хоткевич).
4. Звертати, спрямовувати на кого-, що-небудь (погляд, увагу і т. ін.).
Коли старий коваль спиняв свій важкий погляд на своїх яблунях і вишнях, обличчя його темніло (С. Журахович);
Обличчя товстого Оникія наливається кров'ю. Він спиняє на Вустимкові важкий погляд (І. Багмут);
Він свою увагу знову спинив на маленьких темних, засмальцьованих дверях (Олесь Досвітній);
// Затримувати на кому-, чому-небудь (погляд, увагу і т. ін.).
Вибачай .. за те, що спинив твою увагу на таких поганих людях (М. Коцюбинський);
Хоча обоє в літах, кожен, хто бачив їх, мимоволі спиняв на них погляд (О. Іваненко);
Вона пізнала його, але не спинила на ньому погляду (Л. Смілянський);
// Притягувати до себе, затримувати на собі (чийсь погляд, чиюсь увагу і т. ін.).
Більше, ніж сей заголовок, спинив мою увагу девіз (Леся Українка).
Затамо́вувати (зупиня́ти) / затамува́ти (зупини́ти) кров див. затамо́вувати;
Зупиня́ти (спиня́ти) / зупини́ти (спини́ти) сльо́зи (рида́ння) див. зупиня́ти;
Зупиня́ти (спиня́ти) / зупини́ти (спини́ти) сміх див. зупиня́ти;
(1) Спиня́ти / спини́ти свій ви́бір на кому, чому – вибирати кого-, що-небудь.
Він спинив свій вибір на Криничному, правильно врахувавши, що Ігоря легко “купити” (І. Багмут);
(2) Спиня́ти / спини́ти сльо́зи (рида́ння і т. ін.):
а) (чиї) змушувати кого-небудь перестати плакати.
Заговорила [дівчина]... сльози покотилися .. Не думав він спиняти їх, не хотів слова мовити (Марко Вовчок);
б) переставати плакати.
Озеро синіми слізьми сходить. Над ним небо: не плач! – каже, а само ридань спинить не може (П. Тичина);
(3) Спиня́ти / спини́ти сміх (ре́гіт):
а) (чий) змушувати кого-небудь перестати сміятися.
Засміялися солдати біля печі. Лейтенант рвучко оглянувся на них, але не заперечив, не спинив сміху (Іван Ле і О. Левада);
б) переставати сміятися.
Значення в інших словниках
- спиняти — спиня́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- спиняти — див. ЗУПИНЯТИ|СЯ|. Словник синонімів Караванського
- спиняти — -яю, -яєш, недок., спинити, спиню, спиниш, док., перех. 1》 Припиняти рух кого-, чого-небудь, примушувати когось, щось стати; зупиняти. || Припиняти роботу машини, механізму, підприємства і т. ін. Спиняти кров — припиняти, ліквідувати кровотечу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спиняти — ГАЛЬМУВА́ТИ (сповільнювати або припиняти рух транспорту), ЗАГАЛЬМО́ВУВАТИ, ЗУПИНЯ́ТИ, СПИНЯ́ТИ (до повної зупинки). — Док.: загальмува́ти, зупини́ти, спини́ти. Словник синонімів української мови
- спиняти — Спиня́ти, -ня́ю, -ня́єш; спини́ти, спиню́, спи́ниш, -нять; спи́нений Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- спиняти — СПИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СПИНИ́ТИ, спиню́, спи́ниш, док., перех. 1. Припиняти рух кого-, чого-небудь, примушувати когось, щось стати; зупиняти. Догнала я її, беру за руку, спиняю: — та куди ж ідеш, Катре?... Словник української мови в 11 томах
- спиняти — Спиняти, -няю, -єш сов. в. спини́ти, -ню́, -ниш, гл. Останавливать, остановить, удерживать, удержать. Ой гуляла, волю мала, мати не спиняла. Грин. III. 268. Ой не спиняйте у ставу води, нехай вода рине. О. 1861. IV. 83. Словник української мови Грінченка