спиняти

СПИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СПИНИ́ТИ, спиню́, спи́ниш, док., кого, що.

1. Припиняти рух кого-, чого-небудь, примушувати когось, щось стати; зупиняти.

Догнала я її, беру за руку, спиняю: – та куди ж ідеш, Катре? (Марко Вовчок);

Пливе човен води повен, Ніхто не спиняє, Кому спинить – рибалоньки На світі немає (Т. Шевченко);

Кайдаш скочив з війя, побіг за волами, спиняв їх, бив пужалном по мордах, але важкі воли не могли здержати воза (І. Нечуй-Левицький);

// Припиняти роботу машини, механізму, підприємства і т. ін.

Спиняв [Кривуля] млин, боязко озираючись на Мотору, а коли впорався з млином, партизана вже не було (І. Кириленко);

– Спиняйте печі, – сказав він. І всі печі спинили (М. Рудь);

Доктор Гальванеску .. раптом спинив мотор (Ю. Смолич);

Незчулася [молодиця], як і прядку спинила була й похилилась над нею в задумі (А. Головко).

2. Припиняти розвиток, перебіг чого-небудь, переривати якусь дію, якийсь стан, процес і т. ін.

Жахавсь я любові, – гадав, що кохання Нам працю спиняє (А. Кримський);

[Річард (не спиняючи розповіді, бере глину і править далі, виліплюючи щось із глини):] Бувало так і ранок застане, як дивлюсь на чарівницю, що люди звуть Венеція (Леся Українка);

Міліціонер спиняє Рух машин – дає їм [дітям] путь (І. Нехода);

Одні намагались спинити бійку, а другі рвались до бою (М. Коцюбинський);

На печі колишній солдат не міг спинити кашлю (Ю. Яновський);

Ухом припала [Зінька] до дверей, дихання спинила й почула тепер (А. Головко);

[Платон:] Спиніть оркестр, не треба музики (О. Корнійчук).

3. Затримувати того, хто йде, їде або має намір піти, поїхати звідкись.

Вивівши його [автомобіль] на віадук, Сахно на мить стала. Її ніхто не спиняв. Навкруги було тихо й мертво (Ю. Смолич);

Пішла [Зінька] стежкою одна, пригнічена, ображена .. Він не спинив її і цим завдав ще більшого болю і більших страждань (А. Шиян);

// Відмовляти кого-небудь від якогось вчинку, примушувати не робити чогось; стримувати.

– І годі вже тобі! що мало того крику, – спиняла мати Карпа (І. Нечуй-Левицький);

[Луїза:] Як почнуть Дітріховий будинок руйнувати, то я буду там перша і не дай тому боже, хто мене спинятиме! (Леся Українка);

Були гарячі, що й домагалися-таки вже скликати сход та й до землі братися і до маєтку. Проте розважливіші спиняли до якогось часу (А. Головко);

Довго слухала Маруся і не знала, як Олену і спинити, бо та радесенька була хоч до вечора товкти про свого боярина (Г. Квітка-Основ'яненко);

Підпара не любив жартів. Але Максима не легко було спинити. Він вже моргав до Гаврила (М. Коцюбинський);

Виломила не прута, а цілу коляку, та тільки роззявила рота, щоб з лайкою зразу накинутися, як Василь замотав рукою, – мовляв, ц-с-с... Це одразу спинило стару (Г. Хоткевич).

4. Звертати, спрямовувати на кого-, що-небудь (погляд, увагу і т. ін.).

Коли старий коваль спиняв свій важкий погляд на своїх яблунях і вишнях, обличчя його темніло (С. Журахович);

Обличчя товстого Оникія наливається кров'ю. Він спиняє на Вустимкові важкий погляд (І. Багмут);

Він свою увагу знову спинив на маленьких темних, засмальцьованих дверях (Олесь Досвітній);

// Затримувати на кому-, чому-небудь (погляд, увагу і т. ін.).

Вибачай .. за те, що спинив твою увагу на таких поганих людях (М. Коцюбинський);

Хоча обоє в літах, кожен, хто бачив їх, мимоволі спиняв на них погляд (О. Іваненко);

Вона пізнала його, але не спинила на ньому погляду (Л. Смілянський);

// Притягувати до себе, затримувати на собі (чийсь погляд, чиюсь увагу і т. ін.).

Більше, ніж сей заголовок, спинив мою увагу девіз (Леся Українка).

Затамо́вувати (зупиня́ти) / затамува́ти (зупини́ти) кров див. затамо́вувати;

Зупиня́ти (спиня́ти) / зупини́ти (спини́ти) сльо́зи (рида́ння) див. зупиня́ти;

Зупиня́ти (спиня́ти) / зупини́ти (спини́ти) сміх див. зупиня́ти;

(1) Спиня́ти / спини́ти свій ви́бір на кому, чому – вибирати кого-, що-небудь.

Він спинив свій вибір на Криничному, правильно врахувавши, що Ігоря легко “купити” (І. Багмут);

(2) Спиня́ти / спини́ти сльо́зи (рида́ння і т. ін.):

а) (чиї) змушувати кого-небудь перестати плакати.

Заговорила [дівчина]... сльози покотилися .. Не думав він спиняти їх, не хотів слова мовити (Марко Вовчок);

б) переставати плакати.

Озеро синіми слізьми сходить. Над ним небо: не плач! – каже, а само ридань спинить не може (П. Тичина);

(3) Спиня́ти / спини́ти сміх (ре́гіт):

а) (чий) змушувати кого-небудь перестати сміятися.

Засміялися солдати біля печі. Лейтенант рвучко оглянувся на них, але не заперечив, не спинив сміху (Іван Ле і О. Левада);

б) переставати сміятися.