спирт

СПИРТ, у, ч.

1. Горюча, багата на алкоголь рідина, яку одержують перегонкою деяких продуктів, багатих на цукор і крохмаль.

Покришки з брязком впали з цистерн, вогонь торкнувся спирту, і легка блакитна хмарка вся попливла над ним (Коцюб., II, 1955, 91);

На сушку негатива треба було дві години. Ми витирали плівку чистим спиртом, щоб вона скоріше сохла (Ю. Янов., II, 1958, 111);

Більшість барвників розчиняли в дистильованій воді, а ті, що в ній не розчинялись, — у спирті (Мікр. ж., XXII, 6, 1960, 53);

// Один із видів такої рідини, який вживають як алкогольний напій.

Маковей раніш не пив спирту, боячись, що згорить від нього (Гончар, III, 1959, 122);

Коньячний спирт витримують мінімум три роки у спеціальних дубових діжках (Наука.., 4, 1969, 19);

*У порівн. Веселим холодком війнуло, П’янким, як спирт, дзвінким, як мідь (Бажан, Роки, 1957, 205);

// Алкоголь взагалі.

О. Хведор знов зареготавсь і налив дві чарки горілки. Запахло в хаті спиртом, корінням (Н.-Лев., І, 1956, 118).

2. Назва класу органічних сполук, що являють собою групу речовин із водним залишком.

Сировиною для виробництва бутилового спирту є борошно (Веч. Київ, 28.I 1963, 2);

// Леткі речовини, які застосовують у медицині й техніці.

Камфорний спирт.

∆ Ви́нний спирт див. ви́нний²;

Ети́ловий спирт див. ети́ловий;

Мураши́ний спирт див. мураши́ний;

Нашати́рний спирт див. нашати́рний;

Сухи́й спирт — горюча речовина, яку використовують як пальне.

У них був сухий спирт (Перв., Дикий мед, 1963, 92).