1. Великий тлумачний словник сучасної мови

спирт

-у, ч.

1》 Горюча, рідина, яку одержують бродінням деяких продуктів, багатих на цукор і крохмаль і наступними відгонкою та перегонкою.

|| Один із видів такої рідини, що його вживають як алкогольний напій.

|| Алкоголь взагалі.

2》 Назва класу органічних сполук, що являють собою групу речовин із водним залишком.

|| Леткі речовини, що їх застосовують у медицині й техніці. Камфорний спирт.

Деревний спирт — метиловий спирт.

Етиловий спирт — див. етиловий.

Сухий спирт — горюча речовина, яку використовують як пальне.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спирт — спирт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. спирт — СПИРТ, у, ч. 1. мн. Органічні сполуки, які містять одну або кілька гідроксильних груп, безпосередньо пов'язаних із атомом вуглецю у вуглеводневому радикалі. За числом гідроксильних груп спирти можуть бути одно- і багатоатомнитми (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  3. спирт — Високопроцентний водний розчин етанолу (етилового спирту), який отримують на підприємствах спиртової промисловості; понад 88% — с.-сирець (містить сивушні масла, які усувають під час ректифікації); бл. 96% — с.-ректифікат; забруднений с. — денатурат. Універсальний словник-енциклопедія
  4. спирт — Спирт, -ту, -тові, в -ті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. спирт — СПИРТ, у, ч. 1. Горюча, багата на алкоголь рідина, яку одержують перегонкою деяких продуктів, багатих на цукор і крохмаль. Покришки з брязком впали з цистерн, вогонь торкнувся спирту, і легка блакитна хмарка вся попливла над ним (Коцюб. Словник української мови в 11 томах