1. Словник української мови в 11 томах

сплавляти

СПЛАВЛЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш і рідше СПЛА́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., СПЛА́ВИТИ, влю, виш; мн. спла́влять; док., перех.

1. З’єднувати плавленням.

Сплавляти залізо з хромом.

2. перен. Об’єднувати в одне нерозривне ціле; пов’язувати, з’єднувати.

Саджання трьох дерев на відзнаку якоїсь події — поширений у фольклорі мотив. Шевченко не просто переносить у свою поезію ці мотиви. Він їх сплавлює з особистими глибокими думами і почуттями (Нар. тв. та етн., 1, 1961, 45);

Хай сплавить нас в гранітному єднанні І чиста ніжність, і пекучий гнів! (Гірник, Стартують.., 1963, 36);

Картина російської дійсності, змальована в цій поемі [«Коробейники» М. О. Некрасова], так і залишилася б мозаїкою, якби поет не сплавив усі її елементи єдиним, всеохоплюючим ліричним почуттям (Рад. літ-во, 12, 1971, 53).

СПЛАВЛЯ́ТИ², я́ю, я́єш і рідше СПЛА́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., СПЛА́ВИТИ, влю, виш; мн. спла́влять; док., перех.

1. Відправляти, переміщати плавом за течією річки.

Бистрець біситься й піниться, з розгону влітають у нього менші потоки, десь-не-десь у них позастрявало дерево, що сплавляли весною, та от не стало води (Хотк., II, 1966, 350);

Артем уже знав, що є тартаки такі великі в місті, а ліс туди плотами по Дніпру литвини сплавляють (Головко, II, 1957, 213);

— Ми й дуби нарубаємо у Самарських пущах і сплавимо їх Дніпром через пороги (Тулуб, Людолови, II, 1957, 192).

2. перен., розм. Намагаючись позбутися кого-, чого-небудь, відправляти, влаштовувати кудись, передавати кому-небудь.

[Романюк:] Немає на кого спертись… [Ковшик:] А нащо ти Карпа Корнійовича сплавив рибку ловити, а на його місце Вакуленка взяв? (Корн., II, 1955, 240);

// Продавати, збувати що-небудь.

— А де решта краму? По кіосках розтикав? На базарі впіймають, так ти через державну торгівлю вирішив сплавлять, на паях з кіоскерами (Кучер, Трудна любов, 1960, 524);

— Я їх привів, аби вони забрали його [фортепіано] в ломбард.. Буде непогано, коли ми його сплавимо (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 114).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сплавляти — сплавля́ти 1 дієслово недоконаного виду з'єднувати сплавля́ти 2 дієслово недоконаного виду відправляти плавом Орфографічний словник української мови
  2. сплавляти — див. СТОПЛЮВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. сплавляти — I -яю, -яєш і рідше сплавлювати, -юю, -юєш, недок., сплавити, -влю, -виш; мн. сплавлять; док., перех. 1》 З'єднувати плавленням. 2》 перен. Об'єднувати в одне нерозривне ціле; пов'язувати, з'єднувати. II -яю, -яєш і рідше сплавлювати, -юю, -юєш, недок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сплавляти — СПЛАВЛЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш і рідше СПЛА́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., СПЛА́ВИТИ, влю, виш; мн. спла́влять; док. 1. що. З'єднувати плавленням. Сплавляти залізо з хромом. 2. кого, що, перен. Об'єднувати в одне нерозривне ціле; пов'язувати, з'єднувати. Словник української мови у 20 томах
  5. сплавляти — ПОВ'ЯЗУВАТИ що з чим (встановлювати спільність, зв'язок, взаємну залежність між кимсь, чимсь), ПРИВ'Я́ЗУВАТИ що до чого, СПЛАВЛЯ́ТИ (СПЛА́ВЛЮВАТИ), ПРИПИ́СУВАТИ що чому, ПРИПЛУ́ТУВАТИ що до чого, розм., ПРИТУЛЯ́ТИ (ПРИТУЛЮВАТИ) що до чого, розм. Словник синонімів української мови
  6. сплавляти — Сплавля́ти, -ля́ю, -єш гл. Сплавлять, сгонять внизъ по теченію. Словник української мови Грінченка