1. Словник української мови в 11 томах

спливаючий

СПЛИВА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до сплива́ти.

Батько думав про свого Овер’яшка, дивився на спливаючу кригу (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 66);

Впоперек сідла поперед себе тримав [Коснятин] оленя, спливаючого кров’ю (Загреб., Диво, 1968, 241).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спливаючий — сплива́ючий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. спливаючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до спливати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спливаючий — СПЛИВА́ЮЧИЙ, а, е. Який спливає. Батько думав про свого Овер'яшка, дивився на спливаючу кригу (О. Ільченко); Впоперек сідла поперед себе тримав [Коснятин] оленя, спливаючого кров'ю (П. Загребельний). Словник української мови у 20 томах