спокушати
СПОКУША́ТИ, а́ю, а́єш і рідко СПОКУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., СПОКУСИ́ТИ, ушу́, у́сиш, док., перех.
1. Виклика́ти сильне бажання мати що-небудь, робити щось (принадне, вигідне, приємне і т. ін.); приваблювати.
Хуторяни та колоністи, виходячи на людські лови, переймаючи заробітчан на каховських шляхах, спокушали їх тепер насамперед водою (Гончар, Таврія, 1952, 27);
Дуже спокушала думка постукати в вікно і попросити притулку (Хижняк, Тамара, 1959, 260);
Почали міркувати [багатирі], якими баришами можна краще спокусити Зінька (Гр., II, 1963, 321);
Хоча Плачинда уже востаннє, ще весною дав собі зарік не мати справи з непевним добром, але ці коні таки спокусили його і породою, і півціною (Стельмах, І, 1962, 498);
Зіну Ананій спокусив тим, що пообіцяв вивезти її до Парижа (Ю. Янов., І, 1954, 132);
// Бути принадним, спокусливим.
Сама незчулася вона, як простягла руку, взяла, що їй подобалось, що спокушало, та й запхнула в свій пакунок чуже добро (Л. Янов., І, 1959, 46);
Крім торгівлі, скрізь спокушали різні розваги, кожному по змозі (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 412);
// Викликати зацікавленість, інтерес своїми певними якостями.
Любовна лірика В. Коротича зовсім позбавлена афектованих пристрастей і тієї спекулятивно-галасливої сенсаційності, що спокушають подеколи й непоганих поетів (Рад. літ-во, 7, 1968, 19);
Кібернетика — чудо двадцятого століття — спокушала найвідважніших, тих, хто умів бачити далеко вперед (Веч. Київ, 26. III 1969, 2);
// безос.
Років десять я не брався писати гуморески. А потім все ж таки спокусило…(Мокр., Сто.., 1961, 11);
// Намагатися викликати до себе чуттєвий потяг, симпатію, прихильність.
Моргне бистроока,— готово! Не встоїть ніяка душа. Я з досвіду знаю із свого: Не дурно вона спокуша! (Крим., Вибр., 1965, 277);
Знаючи чарівливу силу свого сміху, вона досить вправно володіла ним, спокушаючи того, хто слухав (Баш, На.. дорозі, 1967, 207);
Довелося Жайсакові розповісти, як вона намагалась його спокусити в горах Ала-Тау (Тулуб, В степу.., 1964, 373).
2. на що і з інфін. Принаджувати або спонукати, заохочувати до чого-небудь.
Зрештою гість не втерпів: — Скажи, що тебе спокушає, Брате мій, жити отут, на узліссі, в ярах та по горах? (Зеров, Вибр., 1966, 262);
Він і спокусив мене на цю далеку подорож (Коп., Сон. ранок, 1951, 166).
3. Схиляти до недозволенних, небажаних учинків, хибних переконань; змушувати відходити від певного життєвого напрямку.
[Єпископ (до неофіта-раба):] Не спокушай його. Він простий духом, а царство боже для таких найближче (Л. Укр., II, 1951, 225);
Раптом сам незчувся [брат], Як у руках коса нагострена горить, Блищить гадюкою, і тягне, й спокушає… (Рильський, Поеми, 1957, 28);
— Мовчи, блазню! — гукнула вона. — Сам безвірний, та й Масю спокушує! (Крим., Вибр., 1965, 343);
[Копистка:] Випий, зіронько!.. Та випий, ну тебе к лихій матері! [Параска:] От сатана, таки спокусив. Ну, за ваше всіх здоровлячко [здоров’ячко]!.. (М. Куліш, П’єси, 1960, 14).
◊ Біс (чорт, нечи́стий і т. ін.) спокуша́є (спокуси́в) кого, заст.— хто-небудь не може утриматись від гріховних учинків.
Що мені робити? Мене спокушає нечистий (Н.-Лев., III, 1956, 252);
Спокуша́ти до́лю — робити що-небудь пов’язане із зайвим риском, небезпекою.
[Острожин:] Орест Михайлович, не спокушайте долі: вона не любить, коли нею нехтують її фаворити (Л. Укр., II, 1951, 84);
Хтось із чоловіків запропонував випити за майбутнього інфанта, але жінки зашипіли й замахали руками: боронь боже, не спокушаймо долю! (Перв., Опов.., 1970, 27).
4. Домагатися любові жінки, дівчини або намагатися викликати її, не маючи серйозних намірів; зводити.
[Квітка:] Я тебе оточу розкошами, я тебе обів’ю коханням, я тебе сп’яню ласками!.. [Лучицька:] Не знаджуйте, не спокушайте! (Стар., Вибр., 1959, 422);
Галя, щоб показати чоловіка батькам, повезла його в рідне степове село, де перед тим, як вийти за свого вагаря, вона деякий час секретарювала в сільраді і де її спокусив місцевий завклубу (Гончар, Тронка, 1963, 297).
Значення в інших словниках
- спокушати — (намагатися привабити когось) зваблювати, знаджувати, баламутити, підманювати, (обманом) дурити, обманювати. Словник синонімів Полюги
- спокушати — спокуша́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- спокушати — (чим) вабити, приваблювати, надити, принаджувати, манити, заманювати, підпускати бісиків кому, (надією) тішити; (на що) спонукувати, заохочувати, схиляти до; (дівчат) зваблювати, знаджувати, підманювати, зводити; док. СПОКУСИТИ, (дівчину) закрутити голову кому. Словник синонімів Караванського
- спокушати — Баламутити, вабити, зваблювати, зводити (дівчину), знаджувати, надити, піддобрюватися, піддобрятися, підлещуватися, приваблювати, принаджувати, улещати, улещувати Словник синонімів Вусика
- спокушати — -аю, -аєш і рідко спокушувати, -ую, -уєш, недок., спокусити, -ушу, -усиш, док., перех. 1》 Викликати сильне бажання мати що-небудь, робити щось (принадне, вигідне, приємне і т. ін.); приваблювати. || Бути принадним, спокусливим. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спокушати — СПОКУША́ТИ, а́ю, а́єш і рідко СПОКУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., СПОКУСИ́ТИ, ушу́, у́сиш, док., кого, що. 1. Виклика́ти сильне бажання мати що-небудь, робити щось (принадне, вигідне, приємне і т. ін.); приваблювати. Словник української мови у 20 томах
- спокушати — спокуша́ти до́лю. Уживається для застереження не робити що-небудь, пов’язане з зайвим риском, небезпекою. (Острожин:) Орест Михайлович, не спокушайте долі: вона не любить, коли нею нехтують її фаворити (Леся Українка)... Фразеологічний словник української мови
- спокушати — ВА́БИТИ (викликати в когось бажання бути десь, піти, поїхати кудись, робити щось тощо), ПРИВА́БЛЮВАТИ, ЗВА́БЛЮВАТИ, ЗАВА́БЛЮВАТИ рідше, НА́ДИТИ, ПРИНА́ДЖУВАТИ, ЗНА́ДЖУВАТИ, МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, КЛИ́КАТИ... Словник синонімів української мови
- спокушати — Спокуша́ти, -ша́ю, -єш сов. в. спокуси́ти, -шу́, -сиш, гл. Искушать, искусить. Хиба не чорт, щоб не спокусив? Ном. № 196. Словник української мови Грінченка