спомин
СПО́МИН, у, ч. Те саме, що спо́гад.
Стріча [з Настею] розбуркала в йому спомини давнього щастя, розжеврила вгамоване кохання (Коцюб., І, 1955, 26);
Спомини про Регіну не покидали його, він рвався до неї думками, мріями (Фр., VII, 1951, 251);
Рідні пісні навіювали на нього багато споминів, змушували задуматись над своїм життям (Гончар, III, 1959, 132);
На мить блиснув в очах злий вогник, та зараз же згас: спомин про обіцянку, дану Каринському й Васюті, примусив Каргата стриматися (Шовк., Інженери, 1956, 178);
Зовсім інша робота писати спомини, там треба інтенсивного і більш-менш постійного напруження пам’яті (Л. Укр., V, 1956, 394);
Переважна більшість переказів, оповідань, легенд, споминів, пісень і прислів’їв про Шевченка.. — це твори, зігріті щирим почуттям, сповнені глибоких думок, яскраві й безпосередні (Рад. літ-во, 2, 1964, 137).
На [до́брий] спо́мин — те саме, що На спо́гад ( див. спо́гад).
Вона їй на спомин подарувала свій чорний платок. — Носіть на здоров’я та згадуйте мене! — сказала Христя (Мирний, III, 1954, 363);
— Прийміть, любий наш пане директоре, цей скромний дарунок на спомин від удячних учениць! (Март., Тв., 1954, 196);
— Візьміть оцю оптику від мене на добрий спомин. Таких окулярів у Києві небагато.. — Спасибі,— просто і весело відповіла Тоня (Собко, Матв. затока, 1962, 10).
◊ Легки́й на спо́мин — який з’являється, приходить у момент розмови, згадки про нього.
— Осюди б Дмитра Косарика.. Я ще не закінчив думки, як нас обігнала машина.. — Здрастуйте, товариші! — Косарик! Слово честі, Косарик! — От уже дійсно легкий на спомин! (Панч, На калин. мості, 1965, 293).
Значення в інших словниках
- спомин — спо́мин іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- спомин — див. СПОГАД. Словник синонімів Караванського
- спомин — див. пам'ять; спогад Словник синонімів Вусика
- спомин — [спомиен] -ну, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
- спомин — -у, ч. Те саме, що спогад. Легкий на спомин — який з'являється, приходить у момент розмови, згадки про нього. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спомин — СПО́МИН, у, ч. Те саме, що спо́гад. Стріча [з Настею] розбуркала в йому спомини давнього щастя, розжеврила вгамоване кохання (М. Коцюбинський); Спомини про Регіну не покидали його, він рвався до неї думками, мріями (І. Словник української мови у 20 томах
- спомин — легки́й на спо́мин (на спо́мині). Який з’являється або дає звістку про себе тоді, коли його згадують. — Осюди б Дмитра Косарика.. Я ще не закінчив думки, як нас обігнала машина.. — Косарик! Слово честі, Косарик! — От уже дійсно легкий на спомин! (П. Фразеологічний словник української мови
- спомин — СПО́ГАД (те, що збереглося в пам'яті, відтворення в пам'яті того, що фіксувалося нею раніше), СПО́МИН, ЗГА́ДКА, ПА́М'ЯТЬ, ПА́М'ЯТКА розм., СПОГАДА́ННЯ розм., СПОГА́ДКА розм., СПОГА́ДАНКА розм., СПОМИНА́ННЯ розм., СПО́МИНКА розм., ПРИГА́ДКА розм. Словник синонімів української мови
- спомин — Спо́мин, -ну, -нові; -мини, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- спомин — Спомин, -ну м. Память, воспоминаніе Посажу коло хатини на спомин дружині і яблуньку, і грушечку, на спомин єдиній. Шевч. Словник української мови Грінченка