спомин

СПО́ГАД (те, що збереглося в пам'яті, відтворення в пам'яті того, що фіксувалося нею раніше), СПО́МИН, ЗГА́ДКА, ПА́М'ЯТЬ, ПА́М'ЯТКА розм., СПОГАДА́ННЯ розм., СПОГА́ДКА розм., СПОГА́ДАНКА розм., СПОМИНА́ННЯ розм., СПО́МИНКА розм., ПРИГА́ДКА розм., ЗГАД рідше, СПО́МИНОК рідше, СПО́МКА діал., ВСПО́МИН заст.; РЕМІНІСЦЕ́НЦІЯ книжн. (невиразний спогад, відгомін якоїсь події або враження). Довго Грицько згадував прощання з Орисею, і цей спогад зогрівав його серце! (А. Головко); Спомини минулого коротенького щастя рвали душу (Г. Хоткевич); При згадці про матір Порфиру всю душу залило теплом (О. Гончар); Навік я збережу, як пам'ять дорогу, Сліди дитячих ніг на вогкому снігу (М. Рильський); — Це перо я дала тобі колись на пам'ятку. Ти навіки мій, а я навіки твоя, — сказала Богаза (І. Нечуй-Левицький); Спогадання роєм линуть (П. Грабовський); Там, у зеленому раї, на Вкраїні, Про нас ні чутки, ні споминання! (П. Куліш); Чи ж людська споминка така слаба? (М. Зеров); Тут нагадав собі слова.., що в тридцять літ уже чоловік старий. Ця пригадка шпигнула в серце Славка, як голкою (Лесь Мартович); Рідні книги в синьому сап'яні, Тихий згад шумних ліцейських літ, Воркітливий сивий голос няні, — Та невже це тільки тінь і слід? (М. Рильський); Посаджу коло хатини На вспомин дружині І яблуньку і грушеньку На вспомин єдиній (Т. Шевченко); В народних піснях запах грає дуже малу роль, а такі звороти, як "коло мене, молодого, мандрівочка пахне", занадто ще слабі, щоб викликати у слухачів хоч бліду ремінісценцію конкретного враження (І. Франко).