1. Словник української мови в 11 томах

спортивний

СПОРТИ́ВНИЙ, а, е. Прикм. до спорт.

Влітку під час спортивних змагань Гейко проплив дванадцять миль (Ткач, Моряки, 1948, 22);

Спортивна досконалість випромінювалась із кожного його м’яза (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 185);

Активний відпочинок для працівників розумової праці — спортивні ігри, фізкультурні вправи, прогулянки, читання художньої літератури тощо (Наука.., 10, 1956, 16);

// Признач. для занять спортом.

Коли на уроці фізкультури в спортивному залі фізкерівник скомандував їм: «Ліворуч!» — то ніхто з них не міг виконати команду (Гончар, Тронка, 1963, 141);

В.. спортивному костюмі збоку на галявині перекидалася [Юзефа] з дівчатами м’ячем (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 20).

Спорти́вна площа́дка див. площа́дка;

Спорти́вна фо́рма — ступінь професійної підготовки спортсмена, коли він може повністю проявити свої можливості.

При занятті улюбленим видом спорту організм спортсмена досягає стану тренованості за допомогою правильної систематичної форми тренувань, а при відповідному тренувальному режимі спортсмен набуває «спортивної форми» (Знання.., 4, 1967, 30);

Спорти́вний майда́нчик див. майда́нчик;

Спорти́вного скла́ду — який за зовнішніми даними нагадує спортсмена.

Він.. напівлежав на снігу і зовсім без подиву, спокійно дивився на неї. Гарний, видно високий, спортивного складу юнак, — це вона одразу помітила (Коз., Листи.., 1967, 96).

◊ Спорти́вний інтере́с — бажання перевірити свої здібності, своє вміння досягти чого-небудь без потреби, просто так.

Досягнувши свого, химерна дівчина втрачала спортивний інтерес до упокорення об’єкта і починала гострити нігтики на іншу жертву (Вільде, Сестри.., 1958, 380);

Івана захоплює вже суто спортивний інтерес: що той тип стане робити, коли його легко буде помітити (Кол., Терен.., 1959, 240).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спортивний — спорти́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. спортивний — г. спортовий; (інтерес) аматорський, сов. любительський. Словник синонімів Караванського
  3. спортивний — [спортиўнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. спортивний — -а, -е. Прикм. до спорт. || Признач. для занять спортом. || Який володіє якостями, зовнішнім виглядом спортсмена. Спортивна гімнастика — вид спорту... Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. спортивний — СПОРТИ́ВНИЙ, а, е. Прикм. до спорт. Влітку під час спортивних змагань Гейко проплив дванадцять миль (Д. Ткач); Спортивна досконалість випромінювалась із кожного його м'яза (Ю. Смолич); // Признач. для занять спортом. Словник української мови у 20 томах
  6. спортивний — Спорти́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)