1. Словник української мови в 11 томах

споріднення

СПОРІ́ДНЕННЯ, я, с. Те саме, що спорі́дненість.

Патріархальні відносини у скіфів мали форми, що цілком склалися. Споріднення вели по чоловічій лінії (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 150);

Благословенно будь споріднення і перегукування душ! Із мрійних обидва ми [П. Тичина та М. Рильський] зросли на земляних (Тич., II, 1957, 32);

// Стосунки між родичами людей, що взяли шлюб, а також стосунки подружжя з їх кровними родичами; свояцтво.

За життя Аркадія Меланія на кожному кроці підкреслювала своє посвячення з Аркадієвою родиною, а тепер виходить, що вона мало що не соромиться цього споріднення (Вільде, III, 1968, 304).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. споріднення — спорі́днення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. споріднення — -я, с. Те саме, що спорідненість. || Стосунки між родичами людей, що взяли шлюб, а також стосунки подружжя з їхніми кровними родичами; свояцтво. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. споріднення — СПОРІ́ДНЕННЯ, я, с. Те саме, що спорі́дненість. Патріархальні відносини у скіфів мали форми, що цілком склалися. Споріднення вели по чоловічій лінії (з наук.-попул. літ.); Якщо уважно придивитися до вбрання поліщуків, можна бачити, що тут .. Словник української мови у 20 томах
  4. споріднення — Спорі́днення, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)