споріднення
СПОРІ́ДНЕННЯ, я, с. Те саме, що спорі́дненість.
Патріархальні відносини у скіфів мали форми, що цілком склалися. Споріднення вели по чоловічій лінії (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 150);
Благословенно будь споріднення і перегукування душ! Із мрійних обидва ми [П. Тичина та М. Рильський] зросли на земляних (Тич., II, 1957, 32);
// Стосунки між родичами людей, що взяли шлюб, а також стосунки подружжя з їх кровними родичами; свояцтво.
За життя Аркадія Меланія на кожному кроці підкреслювала своє посвячення з Аркадієвою родиною, а тепер виходить, що вона мало що не соромиться цього споріднення (Вільде, III, 1968, 304).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- споріднення — спорі́днення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- споріднення — -я, с. Те саме, що спорідненість. || Стосунки між родичами людей, що взяли шлюб, а також стосунки подружжя з їхніми кровними родичами; свояцтво. Великий тлумачний словник сучасної мови
- споріднення — СПОРІ́ДНЕННЯ, я, с. Те саме, що спорі́дненість. Патріархальні відносини у скіфів мали форми, що цілком склалися. Споріднення вели по чоловічій лінії (з наук.-попул. літ.); Якщо уважно придивитися до вбрання поліщуків, можна бачити, що тут .. Словник української мови у 20 томах
- споріднення — Спорі́днення, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)