1. Словник української мови у 20 томах

споріднення

СПОРІ́ДНЕННЯ, я, с.

Те саме, що спорі́дненість.

Патріархальні відносини у скіфів мали форми, що цілком склалися. Споріднення вели по чоловічій лінії (з наук.-попул. літ.);

Якщо уважно придивитися до вбрання поліщуків, можна бачити, що тут .. не запозичення, а спільність культури на підставі глибокого етнічного споріднення (О. Воропай);

// Стосунки між родичами людей, що взяли шлюб, а також стосунки подружжя з їх кровними родичами; свояцтво.

За життя Аркадія Меланія на кожному кроці підкреслювала своє посвячення з Аркадієвою родиною, а тепер виходить, що вона мало що не соромиться цього споріднення (Ірина Вільде);

Необхідною умовою одруження була відсутність близького кровного споріднення (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. споріднення — спорі́днення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. споріднення — -я, с. Те саме, що спорідненість. || Стосунки між родичами людей, що взяли шлюб, а також стосунки подружжя з їхніми кровними родичами; свояцтво. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. споріднення — Спорі́днення, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. споріднення — СПОРІ́ДНЕННЯ, я, с. Те саме, що спорі́дненість. Патріархальні відносини у скіфів мали форми, що цілком склалися. Споріднення вели по чоловічій лінії (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 150); Благословенно будь споріднення і перегукування душ!... Словник української мови в 11 томах