справедливець
СПРАВЕДЛИ́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто бореться за правду, кому властиве почуття справедливості, хто у своїх діях і вчинках без упередження керується об’єктивними фактами.
Великий справедливець, він [радянський боєць] власними грудьми захистив народи світу, по яких могутні розбійники мали пройтись потоптом (Гончар, III, 1959, 458);
Легендарний ватажок народних мас на Поділлі в XIX ст. Кармалюк звався Устим, тобто «справедливець» (Наука.., 2, 1972, 27).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- справедливець — справедли́вець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- справедливець — -вця, ч. Той, хто бореться за правду, кому властиве почуття справедливості, хто у своїх діях і вчинках керується об'єктивними фактами. Великий тлумачний словник сучасної мови
- справедливець — СПРАВЕДЛИ́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто бореться за правду, кому властиве почуття справедливості, хто у своїх діях і вчинках без упередження керується об'єктивними фактами. Легендарний ватажок народних мас на Поділлі в XIX ст. Кармалюк звався Устим, тобто “справедливець” (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах