справедливий
СПРАВЕДЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який діє на підставі об’єктивних фактів, позбавлений упередження; протилежне несправедливий.
Щодо ректора О. Барусевича, то хоч ми й любили його і вважали справедливим, але доступу до нього не мали (Фр., IV, 1950, 232);
Хтось мене, бува, лайне, Скаже: — Ти сварлива. — Але люблять всі мене, Бо я — справедлива! (Воскр., З перцем!, 1957, 201);
За лівим краєм стола сидить поруч секретаря парторганізації строгий і справедливий Іван Дмитрович, від якого протягом трьох років перепало майже кожному і з яким усі зараз згодні, що перепало цілком заслужено (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 20);
Діяльність господарського керівника, як організатора і вихователя, найбільш плодотворна тоді, коли він принципіальний, справедливий, чуйний, коли він — людина зібрана, високої культури, глибоко знає економіку і своє виробництво (Ком. Укр., 2, 1966, 13);
// Заснований на правильному, об’єктивному ставленні до кого-, чого-небудь.
Суд сквапливий рідко буває справедливий (Укр.. присл.., 1963, 135);
Натовп чекає справедливого присуду (Еллан, II, 1958, 191).
2. Заснований на вимогах справедливості (у 3 знач.).
У справедливих армій доля завжди прекрасна (Гончар, III, 1959, 7);
— Радянська влада покладе край війні, негайно запропонує справедливий мир усім народам (Юхвід, Оля, 1959, 213);
Народ вступив у рішучу битву за встановлення нового, справедливого суспільного ладу — радянського, соціалістичного ладу (До 40-річчя Вел. Жовтн. соц. рев., 1957, 3);
// Який має законні підстави, достатньо підтверджений, обгрунтований.
У селян нема і бути не може іншого засобу добитися здійснення своїх справедливих вимог, як приєднання до свідомого пролетаріату, що веде боротьбу під червоним прапором міжнародної соціал-демократії (Ленін, 15, 1971, 147);
Яків покірно схилив голову, як під справедливу кару (Вас., II, 1959, 57);
Я не знаю, що мені робити, щоб збутись твоїх докорів. Все-таки вони не зовсім справедливі (Л. Укр., V, 1956, 117);
// у знач. ім. справедли́ве, вого, с. Те, що виражає об’єктивність, відповідає морально-етичним і правовим нормам.
Глибоке проникнення в суть явищ,.. захист нового і справедливого від зла і несправедливості.. лежить в основі цього методу [соціалістичного реалізму] (Мал., Думки.., 1959, 7);
Суспільні поняття прекрасного, як і справедливого, морального, є світоглядні поняття (Талант.., 1958, 13).
Справедли́ва ві́йна — війна проти загарбників за свободу й незалежність.
Засуджуючи загарбницькі, імперіалістичні війни, марксисти-ленінці вважають справедливими і підтримують війни на захист завоювань народів від імперіалістичної агресії, за національне визволення (50 р. Вел. Жовтн. соц. рев., 1967, 59);
Свій дім захищаєм, свободу і мир! Війна Вітчизняна — війна справедлива! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 194).
3. рідко. Те саме, що спра́вжній 1.
Як було заспіває Нечая, то тобі здається, що от-от козаки вийдуть! по плечах так і сипле морозом. Справедливий чумак був! (Вовчок, І, 1955, 40);
// Точний.
Чи справедлива вага? (Сл. Гр.).
Значення в інших словниках
- справедливий — (який керується справедливістю) правий, законний, слушний, праведний. Словник синонімів Полюги
- справедливий — справедли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- справедливий — (- діло) правий; (хто) чесний, безгрішний, ур. праведний, п! ШЛЯХЕТНИЙ; (суддя) безсторонній, об'єктивний, непідкупний, не упереджений, правосудний; (вирок) заслужений; (- вимогу) обґрунтований; (- вагу) Р. точний; пр. Словник синонімів Караванського
- справедливий — див. справжній Словник синонімів Вусика
- справедливий — [справеидливией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
- справедливий — -а, -е. 1》 Який діє на підставі об'єктивних фактів, позбавлений упередження; прот. несправедливий. || Заснований на правильному, об'єктивному ставленні до кого-, чого-небудь. 2》 Заснований на вимогах справедливості (у 3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- справедливий — СПРАВЕДЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який діє на підставі об'єктивних фактів, позбавлений упередження; протилежне несправедливий. Щодо ректора О. Барусевича, то хоч ми й любили його і вважали справедливим, але доступу до нього не мали (І. Словник української мови у 20 томах
- справедливий — віддава́ти / відда́ти нале́жне кому, чому. Гідно оцінювати кого-, що-небудь; визнавати позитивні якості кого-, чого-небудь. — Ми віддаємо належне вашому патріотичному бажанню (О. Фразеологічний словник української мови
- справедливий — БЕЗСТОРО́ННІЙ (про людей або їхнє ставлення до кого-, чого-небудь — позбавлений упередження, суб'єктивності), ОБ'ЄКТИ́ВНИЙ, НЕЗАЦІКА́ВЛЕНИЙ, БЕЗПРИ́СТРАСНИЙ, НЕУПЕРЕ́ДЖЕНИЙ (без заздалегідь сформованої думки, звичайно негативної, про кого-, що-небудь)... Словник синонімів української мови
- справедливий — Справедли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- справедливий — Справедливий, -а, -е 1) Справедливый. Справедливого чоловіка, то й Бог любить. Ном. № 6694. 2) Настоящій. Справедливий чумак був. МВ. І. 65. Котра дівчина чорнобривая, та чарівниця справедливая. Чуб. Шукай, мати, шукай, мати, справедливої ворожки. Чуб. V. 421. Словник української мови Грінченка