1. Словник української мови у 20 томах

справедливий

СПРАВЕДЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Який діє на підставі об'єктивних фактів, позбавлений упередження; протилежне несправедливий.

Щодо ректора О. Барусевича, то хоч ми й любили його і вважали справедливим, але доступу до нього не мали (І. Франко);

Хтось мене, бува, лайне, Скаже: – Ти сварлива. – Але люблять всі мене, Бо я – справедлива! (С. Воскрекасенко);

Справедливий керівник;

// Заснований на правильному, об'єктивному ставленні до кого-, чого-небудь.

Суд сквапливий рідко буває справедливий (прислів'я);

Натовп чекає справедливого присуду (В. Еллан-Блакитний).

2. Заснований на вимогах справедливості (у 3 знач.).

У справедливих армій доля завжди прекрасна (О. Гончар);

Справедливі взаємини між людьми;

Справедливрозподіл національного доходу;

// Який має законні підстави, достатньо підтверджений, обґрунтований.

Яків покірно схилив голову, як під справедливу кару (С. Васильченко);

Я не знаю, що мені робити, щоб збутись твоїх докорів. Все-таки вони не зовсім справедливі (Леся Українка);

Справедлива критика;

// у знач. ім. справедли́ве, вого, с. Те, що виражає об'єктивність, відповідає морально-етичним і правовим нормам.

Суспільні поняття прекрасного, як і справедливого, морального, є світоглядні поняття (з публіц. літ.).

3. рідко. Те саме, що спра́вжній 1.

Як було заспіває Нечая, то тобі здається, що от-от козаки вийдуть! по плечах так і сипле морозом. Справедливий чумак був! (Марко Вовчок);

// Точний.

Чи справедлива вага? (Сл. Б. Грінченка).

◇ Віддава́ти / відда́ти нале́жне (рідко справедли́ве) див. віддава́ти;

(1) Відда́ти справедли́ве (д) див. віддава́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. справедливий — (який керується справедливістю) правий, законний, слушний, праведний. Словник синонімів Полюги
  2. справедливий — справедли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. справедливий — (- діло) правий; (хто) чесний, безгрішний, ур. праведний, п! ШЛЯХЕТНИЙ; (суддя) безсторонній, об'єктивний, непідкупний, не упереджений, правосудний; (вирок) заслужений; (- вимогу) обґрунтований; (- вагу) Р. точний; пр. Словник синонімів Караванського
  4. справедливий — див. справжній Словник синонімів Вусика
  5. справедливий — [справеидливией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
  6. справедливий — -а, -е. 1》 Який діє на підставі об'єктивних фактів, позбавлений упередження; прот. несправедливий. || Заснований на правильному, об'єктивному ставленні до кого-, чого-небудь. 2》 Заснований на вимогах справедливості (у 3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. справедливий — віддава́ти / відда́ти нале́жне кому, чому. Гідно оцінювати кого-, що-небудь; визнавати позитивні якості кого-, чого-небудь. — Ми віддаємо належне вашому патріотичному бажанню (О. Фразеологічний словник української мови
  8. справедливий — БЕЗСТОРО́ННІЙ (про людей або їхнє ставлення до кого-, чого-небудь — позбавлений упередження, суб'єктивності), ОБ'ЄКТИ́ВНИЙ, НЕЗАЦІКА́ВЛЕНИЙ, БЕЗПРИ́СТРАСНИЙ, НЕУПЕРЕ́ДЖЕНИЙ (без заздалегідь сформованої думки, звичайно негативної, про кого-, що-небудь)... Словник синонімів української мови
  9. справедливий — Справедли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. справедливий — СПРАВЕДЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який діє на підставі об’єктивних фактів, позбавлений упередження; протилежне несправедливий. Щодо ректора О. Барусевича, то хоч ми й любили його і вважали справедливим, але доступу до нього не мали (Фр. Словник української мови в 11 томах
  11. справедливий — Справедливий, -а, -е 1) Справедливый. Справедливого чоловіка, то й Бог любить. Ном. № 6694. 2) Настоящій. Справедливий чумак був. МВ. І. 65. Котра дівчина чорнобривая, та чарівниця справедливая. Чуб. Шукай, мати, шукай, мати, справедливої ворожки. Чуб. V. 421. Словник української мови Грінченка